By Світлана Князєва 
Кожна архітектурна споруда розповідає історію своєї епохи через форму арок, ритм колон, гру світла й тіні на фасаді та матеріали, з яких вона складена. Визначення стилю починається з уважного спостереження за ключовими елементами — симетрією чи асиметрією, вертикальною спрямованістю, характером декору — і співставленням їх із характерними рисами готики, бароко, класицизму чи українського бароко.
Практичний підхід дозволяє навіть початківцям швидко орієнтуватися: спочатку оцінити загальне враження від силуету, потім перевірити деталі на кшталт стрілчастих арок, грушоподібних бань або строгої ордерної системи. Для досвідчених читачів відкриваються нюанси регіональних адаптацій, змішаних стилів різних епох та сучасних інтерпретацій історичних форм.
Розуміння цих ознак перетворює прогулянку містом на розшифровку живого літопису, де кожен фасад стає свідченням технологій, смаків і світогляду свого часу.
Як прочитати фасад: алгоритм ідентифікації стилю крок за кроком
Спостереження за будівлею з відстані дає перший шар інформації. Силует споруди, її висота відносно ширини, характер даху чи завершення верхів формують загальне враження ще до того, як око встигає розрізнити дрібні деталі. Масивний, приземкуватий об’єм із напівкруглими арками одразу натякає на романські традиції, тоді як стрункий вертикальний ритм зі шпилями тягне думку до готики.
Наступний крок — наближення до фасаду. Тут аналізують форму прорізів вікон і дверей, наявність і тип колон чи пілястр, характер орнаменту. Стрілчасті (гострокутні) арки, великі вітражі й зовнішні контрфорси майже завжди вказують на готику. Криволінійні, динамічні форми, пишна ліпнина, скульптури та гра світла й тіні — ознаки бароко. Строга симетрія, чіткий ордер (доричний, іонічний чи коринфський), трикутні фронтони та стриманий декор говорять про класицизм.
Третій рівень — матеріали, технологія будівництва й контекст. Цегла, камінь, дерево, бетон чи скло прив’язані до певних епох. Українські храми часто поєднують місцеві традиції багатобанності з європейськими формами. У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли будівля XVII століття на Лівобережжі мала п’ять грушоподібних бань і лаконічний рослинний орнамент: досвідчені спостерігачі одразу розпізнавали українське бароко, а початківці плутали його з класичним європейським бароко через загальну пишність.
Завершальний крок — порівняння з відомими зразками та врахування можливих перебудов. Багато пам’яток Києва, зокрема комплекс Києво-Печерської лаври, несуть шари різних епох: давньоруські основи, барокові надбудови XVIII століття та пізніші доповнення. Точне визначення вимагає уваги до домінуючих рис, а не до поодиноких елементів.
Порівняльна таблиця ключових ознак головних стилів
Нижче зібрані основні стилі, які найчастіше зустрічаються в Україні та Європі, з акцентом на риси, що допомагають швидко відрізнити один від іншого.
| Стиль | Період розквіту | Ключові ознаки фасаду | Типові приклади |
|---|---|---|---|
| Готичний | XII–XVI ст. | Стрілчасті арки, вертикальна спрямованість, контрфорси, великі вітражі, шпилі | Нотр-Дам де Парі, Кельнський собор, окремі костели Західної України |
| Бароко (європейське) | кін. XVI – сер. XVIII ст. | Криволінійні форми, динаміка, пишна скульптура та ліпнина, контраст світла й тіні, куполи | Андріївська церква в Києві (проєкт Растреллі), собор Святого Юра у Львові |
| Українське (козацьке) бароко | кін. XVII – XVIII ст. | Багатобанність (часто грушоподібні бані), пірамідальна композиція, рослинний орнамент, поєднання з традиціями Київської Русі | Перебудови Софійського собору та Києво-Печерської лаври, Троїцький собор у Чернігові |
| Класицизм | сер. XVIII – перша пол. XIX ст. | Строга симетрія, ордерна система, портики з фронтонами, стриманий декор, чіткі геометричні об’єми | Головний корпус Київського університету, Контрактовий будинок на Подолі |
| Модерн (Art Nouveau) | кін. XIX – поч. XX ст. | Плавні лінії, асиметрія, натуральні мотиви, нові матеріали (бетон, залізо), декоративна скульптура | Будинок з химерами в Києві (арх. В. Городецький) |
Дані узагальнені на основі класичних описів стилів у джерелах на кшталт Вікіпедії та Великої української енциклопедії. Таблиця показує, що українське бароко вирізняється не стільки кількістю золота, скільки органічним поєднанням місцевої багатобанності з європейською пластикою.
Українська специфіка: козацьке бароко та регіональні адаптації
Європейське бароко прийшло в Україну в XVII столітті, але набуло самобутньої форми, яку дослідники називають українським або козацьким бароко. Воно розквітло в часи Гетьманщини, коли храми й монастирі зводили коштом козацької старшини та меценатів на кшталт Івана Мазепи. Замість надмірної розкоші західноєвропейських зразків тут панувала тепла велич: кілька бань у вигляді груші, лаконічніші фасади з геометричними й рослинними мотивами, яскраві іконостаси всередині.
Києво-Печерська лавра демонструє цей стиль у багатьох спорудах XVIII століття — від Великої дзвіниці до перебудованих храмів. Давньоруські основи збереглися, але зовнішній вигляд набув барокової пластики. Андріївська церква, збудована за проєктом Бартоломео Растреллі у 1747–1762 роках, ближча до єлизаветинського бароко з його витонченою динамікою й п’ятибанним завершенням, хоча й адаптована до київського рельєфу.
На Правобережжі частіше зустрічаються ближчі до загальноєвропейських зразки, тоді як Лівобережжя й Слобожанщина розвинули власні варіанти з сильнішим впливом дерев’яного зодчества. Це створює багатий спектр, де одна й та сама епоха дає різні обличчя залежно від регіону.
Поширені помилки при визначенні стилю споруди
Навіть уважні спостерігачі іноді потрапляють у пастки, які спотворюють висновок.
- Орієнтація лише на один елемент. Наявність колон не означає автоматично класицизм — колони трапляються і в бароко, і в ренесансі. Потрібно дивитися на загальну композицію та пропорції.
- Ігнорування перебудов. Багато київських храмів мають давньоруське ядро, але бароковий декор XVIII століття. Визначати стиль слід за домінуючим виглядом, а не за найдавнішими рештками.
- Плутанина між українським і європейським бароко. Грушоподібні бані та багатоверховість — ознака місцевої традиції, а не просто «пишності».
- Віднесення будь-якої орнаментованої будівлі до модерну. Еклектика та історизм кінця XIX століття теж багаті на декор, але мають інші принципи композиції.
- Нехтування контекстом. Фортеці та оборонні споруди часто поєднують риси різних стилів через практичні потреби.
Ці помилки виникають через бажання знайти швидку відповідь. Уважне порівняння кількох ознак одночасно значно підвищує точність.
Міні-кейси з київських вулиць: розбір конкретних споруд
Софійський собор у Києві починався як візантійсько-давньоруська споруда XI століття з мозаїками та фресками. Пізніші перебудови додали барокові бані й декор, тому сьогодні зовнішній вигляд несуть переважно риси українського бароко, хоча інтер’єр зберігає давніші шари.
Андріївська церква на Андріївському узвозі демонструє чисте бароко Растреллі: хрестоподібний план, п’ять бань, колони коринфського та іонічного ордерів, динамічний силует, що ніби здіймається над схилом. Тут майже немає українських багатобанних традицій у чистому вигляді — це європейський імпульс, адаптований до місцевого ландшафту.
Будинок з химерами на Банковій — яскравий приклад модерну початку XX століття. Асиметрична композиція, плавні лінії, скульптури тварин і міфічних істот, використання бетону та прихований дах за високим парапетом відрізняють його від історичних стилів. Спроби назвати його виключно неоготикою ігнорують загальну естетику Art Nouveau.
Ці приклади показують, як один і той самий алгоритм працює на різних об’єктах: від храмових ансамблів до прибуткових будинків.
Для початківців і досвідчених: різні рівні аналізу
Початківцям достатньо трьох орієнтирів: загальна форма (масивна, вертикальна чи динамічна), тип арок чи вікон, характер декору (стриманий, пишний чи відсутній). Готичний собор «тягнеться вгору», класицистична будівля виглядає спокійно й симетрично, барокова — ніби в русі.
Досвідчені спостерігачі звертають увагу на пропорції ордера, тип бань, регіональні особливості та сліди реставрацій. Вони відрізняють мазепинське бароко від растреллівського, помічають еклектичні накладання кінця XIX століття та вміють оцінити, наскільки сучасна будівля цитує історичні форми. Рівень аналізу залежить від мети: для загальної орієнтації вистачає базових ознак, для глибокого дослідження потрібні додаткові джерела.
Чек-лист для самоперевірки перед висновком про стиль
Перед тим як назвати стиль, варто пройтися по цих пунктах:
- Який загальний силует і пропорції будівлі (масивний, вертикальний, динамічний, геометричний)?
- Які форми арок і віконних прорізів (напівкруглі, стрілчасті, прямокутні, криволінійні)?
- Чи присутні колони або пілястри, і якого ордера?
- Який характер декору: стриманий, пишний, рослинний, геометричний чи майже відсутній?
- Які матеріали та технології будівництва домінують?
- Чи є ознаки кількох епох одночасно? Якщо так — який шар визначає зовнішній вигляд?
- Чи відповідає висновок відомим прикладам цього стилю в регіоні?
Позитивні відповіді на кілька пунктів одночасно дають надійну основу для висновку. Якщо пункти суперечать один одному, будівля, ймовірно, змішана або перебудована.
Коли можна визначити стиль самостійно, а коли краще звернутися до фахівця
Більшість добре збережених пам’яток з чіткими рисами одного стилю розпізнаються самостійно після кількох прогулянок і порівняння з прикладами. Готичні костели, класицистичні громадські будівлі чи яскраві зразки модерну зазвичай не залишають сумнівів.
Складніші випадки — сильно перебудовані ансамблі, еклектичні будівлі кінця XIX – початку XX століття, або об’єкти з нашаруваннями кількох епох — вимагають консультації мистецтвознавця чи архітектора-реставратора. Фахівець враховує архівні дані, результати досліджень матеріалів і стратиграфію будівельних шарів. Для повсякденної орієнтації в місті самостійного аналізу зазвичай достатньо.
Найчастіші запитання про визначення архітектурного стилю
Чи може одна будівля належати одразу до двох стилів?
Так, особливо в Україні, де храми часто мають давньоруське ядро й бароковий декор. У таких випадках говорять про домінуючий стиль зовнішнього вигляду або про багатошарову пам’ятку.
Чим українське бароко відрізняється від європейського?
Воно простіше в декорі, частіше використовує багатобанні завершення з грушоподібними формами та поєднує європейську пластику з традиціями дерев’яного зодчества Київської Русі.
Як відрізнити модерн від еклектики?
Модерн прагне цілісності, плавних ліній і нових форм, тоді як еклектика вільно поєднує елементи різних історичних стилів без єдиної естетики.
Чи обов’язково знати дати, щоб визначити стиль?
Ні. Зовнішні ознаки зазвичай достатні. Дати допомагають підтвердити висновок, але не замінюють спостереження.
Які стилі найпоширеніші в Києві?
Українське бароко в храмових комплексах, класицизм у громадських будівлях XIX століття, історизм та модерн у забудові кінця XIX – початку XX століття, а також радянські течії XX століття.
Визначення стилю — це не пошук єдиної правильної етикетки, а вміння побачити, як форма, матеріал і декор відображають час і місце створення споруди.
Наступного разу, коли погляд зупиниться на незнайомому фасаді, почніть із силуету й арок — і будівля почне говорити сама.