By Світлана Князєва 
21 травня 2025 року біля Американської школи в елітному передмісті Мадрида Посуело-де-Аларкон застрелили Андрія Портнова — колишнього першого заступника голови Адміністрації президента часів Віктора Януковича, юриста, якого в українських політичних колах довго називали одним із найвпливовіших неформальних гравців судової системи. Напад стався вранці, коли він привіз до школи доньок, і мав ознаки цілеспрямованої ліквідації: кілька пострілів у спину та контрольний у голову.
Справа швидко вийшла за межі іспанської криміналістики. У лютому 2026 року в Німеччині затримали головного підозрюваного — уродженця Донеччини з російським паспортом. Слідство розглядає бізнесові, внутрішньоукраїнські політичні та російський сліди. За кілька днів до загибелі Портнов таємно перебував у Києві, де зустрічався з людьми, наближеними до нинішньої влади. Розслідування триває, матеріали частково засекречені, а багато деталей досі спираються на дані журналістів і неофіційних джерел у правоохоронних органах.
Ця стаття збирає перевірені факти про обставини вбивства, фігуру Портнова, підозрюваних, основні версії мотивів і поточний стан справи станом на кінець 2026 року. Інформація оновлюється з офіційних повідомлень іспанської поліції, розслідувань «Української правди», Schemes, Die Zeit та інших джерел.
Обставини нападу біля школи в Посуело-де-Аларкон
Інцидент стався близько 9:15 за місцевим часом. Портнов привіз до Американської школи своїх доньок і повертався до автомобіля Mercedes на парковці біля входу. За даними іспанських ЗМІ (El Mundo, El País) з посиланням на попередні дані поліції, до нього підійшов високий худорлявий чоловік у спортивному костюмі, кепці та з частково прихованим обличчям. Перші постріли були ззаду: одна з куль влучила в шию, після чого Портнов упав обличчям вниз, і нападник зробив контрольний постріл у голову.
Кількість пострілів у різних повідомленнях різниться — від чотирьох-п’яти до дев’яти. На місці знайшли дев’ять гільз. Частина куль влучила в спину, груди та голову. Медики констатували смерть на місці: поранення були несумісні з життям. Очевидці чули серію пострілів, після чого нападник (або нападники) зникли в напрямку лісопаркової зони Каса-де-Кампо. Поліція одразу розглядала версію групи з двох-трьох осіб: стрілець і спільники, які забезпечували відхід.
Місце обрали не випадково. Школа в заможному районі, Портнов приїжджав регулярно і, за даними джерел, не мав постійної особистої охорони. Це дозволило підстерегти його в момент, коли він був без захисту і вразливий через присутність дітей. Іспанська поліція класифікувала злочин як цілеспрямоване вбивство, а не випадковий розбій чи побутовий конфлікт.
Хто такий Андрій Портнов і чому його фігура викликала конфлікти
Андрій Володимирович Портнов народився 27 жовтня 1973 року в Луганську. Юрист за освітою (Східноукраїнський університет), кандидат економічних і доктор юридичних наук. У 1990-х працював у Луганську, з 1997-го переїхав до Києва і зробив стрімку кар’єру в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. У 2005–2010 роках керував юридичним департаментом передвиборчого штабу Юлії Тимошенко, двічі обирався народним депутатом від БЮТ.
Після поразки Тимошенко на президентських виборах 2010 року Портнов перейшов до команди Віктора Януковича. Став заступником (згодом першим заступником) голови Адміністрації президента та очолив управління, відповідальне за судову реформу. Саме в цей період він отримав репутацію «сірого кардинала» судової системи: брав участь у підготовці змін до законодавства, що посилювали вплив виконавчої влади на суди. Його пов’язували з підготовкою «диктаторських законів» 16 січня 2014 року.
Після Революції Гідності Портнов залишив Україну. Жив у Росії, Австрії, згодом в Іспанії. Проти нього в Україні відкривали справи про державну зраду та корупцію, але багато з них закривалися або не доходили до вироку. У 2021 році США запровадили проти нього санкції за законом Магнітського. У 2022-му він виїхав з України як багатодітний батько. Мав шістьох дітей. У політичних колах його вважали людиною з глибоким знанням «внутрішньої кухні» українських судів і силових структур, що зберігало вплив навіть після 2014 року.
Підозрювані виконавці: брати Азізови та російський слід
У лютому 2026 року іспанська поліція спільно з німецькими колегами затримала в місті Гайнсберг (Німеччина) Олександра Азізова (1981 року народження, родом із Шахтарська Донецької області). За даними слідства, саме він є ймовірним стрільцем. У його квартирі знайшли плантацію марихуани та зброю, яку вважають можливою знаряддям убивства. Азізов відмовився від допомоги українського консульства. Триває процедура екстрадиції до Іспанії.
Другим підозрюваним є його брат Вєлі (Вілі) Азізов, який, за інформацією журналістів, переховується в Росії. Третя особа, ймовірно, забезпечувала відхід. Журналісти проєкту Schemes встановили, що обидва брати отримали російські паспорти у 2023–2024 роках (Олександр — у Ростовській області). Олександр раніше мав конфлікти з законом в Україні (зберігання зброї, наркотики). Німецьке видання Die Zeit описувало його як «одноразового виконавця» з дрібним кримінальним минулим і зв’язками з Москвою.
Слідство фіксувало перебування телефону Вєлі Азізова в Іспанії з 18 до 21 травня 2025 року. Є свідчення про підготовчі дії братів ще за кілька місяців до вбивства, включно з можливим спостереженням за Портновим.
Версії мотивів: порівняння ключових гіпотез
Іспанські та українські джерела називають три основні напрями розслідування. Жодна версія наразі не є доведеною, і слідство розглядає їх паралельно.
| Версія | Основні аргументи «за» | Основні аргументи «проти» або слабкі місця | Поточний статус |
|---|---|---|---|
| Бізнесові / кримінальні конфлікти | Портнов мав складні фінансові та ділові відносини; іспанська поліція розглядала версію розборок у кримінальному середовищі або боргів | Стиль виконання (контрольний постріл, планування біля школи) більше схожий на замовне вбивство, ніж на побутову розбірку | Розглядається, але не пріоритетна |
| Внутрішньоукраїнський політичний конфлікт | Візит до Києва за кілька днів до смерті, зустрічі з людьми з силового блоку; Портнов знав багато деталей про судову систему | Немає прямих доказів замовлення з боку конкретних українських сил; ризик для замовника був би високим | Активно перевіряється в рамках співпраці з Україною |
| Російський слід | Підозрювані мають російські паспорти; один брат переховується в РФ; Die Zeit пише про «одноразового виконавця» з московськими зв’язками; Портнов міг бути незручним свідком | Частина експертів зазначає, що Росія могла б ліквідувати його тихіше на своїй території | Одна з ключових версій, підкріплена даними про підозрюваних |
Дані зібрані на основі повідомлень іспанської поліції, розслідувань «Української правди», Schemes і Die Zeit.
Окремо розглядається версія зачистки свідка. Портнов брав участь у багатьох судових процесах і мав доступ до інформації про діяльність різних політичних груп.
Хід розслідування в 2025–2026 роках
Одразу після вбивства іспанський суд засекретив матеріали справи. Це ускладнило отримання офіційної інформації. У лютому 2026 року оголосили про затримання підозрюваного в Німеччині. Іспанська сторона заявила, що заарештована особа — ймовірний стрілець. Німецька прокуратура підтвердила процедуру екстрадиції.
У березні 2026 року Іспанія погодилася на створення спільної слідчої групи з Україною. Це дозволило обмінюватися даними щодо можливих замовників. Журналісти фіксували нові деталі пересування братів Азізових, включно з підготовчими діями. Станом на кінець 2026 року основний підозрюваний перебуває під вартою в Німеччині, очікуючи екстрадиції. Пошук інших учасників і встановлення замовників тривають. Офіційних заяв про завершення розслідування немає.
Таємний візит до України за кілька днів до загибелі
За даними «Української правди» та інших видань, 17–18 (за деякими даними до 19) травня 2025 року Портнов перебував у Києві. Це був рідкісний візит після початку повномасштабного вторгнення. Він зустрічався з людьми, наближеними до влади: заступником керівника Офісу президента Олегом Татаровим, головою ДБР Олексієм Сухачовим. З’являлися повідомлення про контакти з Тимуром Міндічем (співвласником «Квартал 95») та, за деякими джерелами, з вищими посадовцями.
Мета візиту офіційно невідома. У політичних колах обговорювали можливі консультації щодо судових чи силових питань. Портнов залишив Україну без належного дозволу ТЦК, що само по собі було порушенням. Цей візит став одним із ключових елементів для версії внутрішньоукраїнського сліду, хоча прямих доказів зв’язку з убивством поки немає.
Що залишається відкритим і типові помилки в оцінках
Наразі не встановлено замовників. Затримання виконавця (або ймовірного виконавця) не дорівнює розкриттю справи. Матеріали частково засекречені, тому частина деталей базується на журналістських розслідуваннях і джерелах у правоохоронних органах.
Типові помилки в публічному обговоренні: ототожнення підозрюваного з доведеним замовником; ігнорування того, що кількість пострілів і точна кількість нападників уточнюються; твердження, ніби «все вже відомо», коли офіційно підтверджено лише затримання однієї особи. Також часто змішують різні версії без врахування, що слідство розглядає їх паралельно.
Багато хто стикається з ситуацією, коли деталі з різних джерел суперечать одна одній (кількість куль, точний склад групи, характер зустрічей у Києві). У таких випадках доцільно орієнтуватися на повідомлення іспанської поліції та матеріали, підтверджені кількома незалежними розслідуваннями.
Наслідки для українських справ і політичного поля
Смерть Портнова вплинула на кілька українських процесів. Він був фігурантом або свідком у справах, пов’язаних із судовою системою часів Януковича та пізнішими конфліктами. Його відсутність ускладнює деякі розслідування, де могли б знадобитися його свідчення. Водночас зникнення людини з глибоким знанням «внутрішньої кухні» судів і силових структур змінило баланс неформальних впливів.
Справа також продемонструвала, наскільки тісно переплітаються українські політичні конфлікти з європейськими розслідуваннями. Створення спільної слідчої групи та затримання підозрюваного з російським паспортом підкреслюють міжнародний характер події. Для читача, який стежить за розвитком подій, ключове — стежити за офіційними повідомленнями про екстрадицію та можливі нові затримання, а не за спекуляціями про замовників.
Розслідування вбивства Андрія Портнова триває. На кінець 2026 року встановлено ймовірного виконавця, зафіксовано його зв’язки з братом і російськими паспортами, підтверджено факт таємного візиту до України напередодні. Мотив і замовники залишаються предметом слідства. Справа поєднує елементи кримінальної хроніки, політичного контексту часів Януковича та сучасних українських реалій, тому повне прояснення залежатиме від співпраці іспанських, німецьких і українських органів.