By Світлана Князєва 
Джастін П’єр Джеймс Трюдо народився 25 грудня 1971 року в Оттаві й виріс у тіні батька П’єра Елліота Трюдо, одного з найвпливовіших прем’єр-міністрів в історії країни. Син легендарного політика став 23-м главою уряду Канади у 2015 році, очолював Ліберальну партію з 2013-го і керував країною майже десять років — до 14 березня 2025-го, коли офіційно передав посаду Марку Карні.
Його прем’єрство залишило глибокий слід: легалізація рекреаційної канабісу, гендерно збалансований кабінет, запровадження вуглецевого ціноутворення та спроби примирення з корінними народами. Водночас період позначений етичними скандалами, протестами та економічними викликами, які зрештою призвели до його відставки на початку 2025 року.
Після виходу з політики Трюдо перейшов до публічних виступів, заснував медіакомпанію та почав нове особисте життя. Його історія — це історія людини, яка несла прізвище-символ і намагалася переосмислити Канаду на власних умовах.
Дитинство в центрі політичної сцени та шлях до самостійності
Джастін народився в родині, де політика була повсякденністю. Батько П’єр обіймав посаду прем’єра з 1968 по 1979 і з 1980 по 1984 роки, тож хлопчик з ранніх років бачив коридори влади зсередини. Мати Маргарет Сінклер принесла в сім’ю інший темперамент — яскравий, мистецький, іноді хаотичний. Коли Джастіну було дванадцять, батько пішов з політики, і родина переїхала до Монреаля.
Він навчався в коледжі Жан-де-Бребеф, альма-матер батька, потім вступив до Університету Макгілла, де 1994 року отримав бакалаврський ступінь з англійської літератури. Пізніше здобув диплом педагога в Університеті Британської Колумбії (1998). У ці роки він пробував себе в різних ролях: викладав французьку й математику в школах Ванкувера, працював інструктором зі сноуборду та рафтингу, навіть охоронцем у нічному клубі. Ці досвіди, за його словами, навчили бачити людей під тиском і знаходити спільну мову.
Трагедія прийшла в 1998-му, коли молодший брат Мішель загинув у лавині. Сім’я заснувала ініціативу з безпеки на схилах. У 2000 році Джастін виголосив прощальну промову на похороні батька — емоційну, телевізійну, яка показала, що прізвище Трюдо живе далі. Проте він довго уникав політики, очолював молодіжну програму Katimavik і виступав перед аудиторіями про волонтерство.
Від учителя до лідера Ліберальної партії
У 2007 році Трюдо висунув свою кандидатуру від Ліберальної партії в окрузі Папіно в Монреалі й переміг на виборах 2008 року, ставши депутатом Палати громад. Партія тоді переживала спад після років правління консерваторів Стівена Гарпера. Трюдо швидко став одним із найвпізнаваніших облич опозиції завдяки харизмі, молодості та прізвищу.
14 квітня 2013 року його обрали лідером Ліберальної партії, отримавши понад 80 відсотків голосів. Він обіцяв «реальні зміни», гендерну рівність, екологічну відповідальність і підтримку середнього класу. На виборах 19 жовтня 2015 року ліберали здобули більшість — першу з 2000 року. 4 листопада 43-річний Трюдо склав присягу як прем’єр-міністр. На запитання журналіста, чому в його кабінеті порівну чоловіків і жінок, він відповів коротко й гучно: «Тому що 2015 рік».
Ключові рішення уряду та їхні наслідки
Одним із найпомітніших кроків стала легалізація рекреаційної канабісу 17 жовтня 2018 року. Канада стала другою країною у світі після Уругваю, яка зробила це на національному рівні. Мета — вивести ринок з-під контролю організованої злочинності й захистити неповнолітніх. З’явилася нова індустрія з мільярдними оборотами, хоча дебати про регулювання тривають досі.
Уряд запровадив федеральне вуглецеве ціноутворення, щоб зменшити викиди парникових газів. Система передбачала повернення частини коштів домогосподарствам. Водночас уряд підтримував нафтопроводи, що викликало критику з боку екологів. Значно збільшилися інвестиції в справи корінних народів: фінансування зросло в рази порівняно з 2015 роком, було прийнято закони щодо юрисдикції над дитячими службами та імплементації Декларації ООН про права корінних народів.
Трюдо підписав оновлену торговельну угоду з США та Мексикою (CUSMA) на заміну NAFTA. Під час пандемії COVID-19 уряд швидко розгорнув програми підтримки громадян. Пізніше з’явилися національна програма догляду за дітьми та кроки до фармацевтичного страхування й стоматологічної допомоги. Ці ініціативи змінили соціальний ландшафт, але зростаючі ціни на житло й продукти харчування підірвали популярність уряду до 2024 року.
| Сфера | Ключове рішення | Рік | Основний ефект |
|---|---|---|---|
| Соціальна політика | Гендерно збалансований кабінет | 2015 | Нормалізація паритету в уряді |
| Наркополітика | Легалізація канабісу | 2018 | Регульований ринок, нові податки |
| Клімат | Вуглецеве ціноутворення | 2018–2019 | Ціновий сигнал на викиди, політична поляризація |
| Торгівля | CUSMA | 2018–2020 | Оновлення північноамериканської торгівлі |
Дані узагальнено за матеріалами урядових повідомлень Канади та енциклопедичних джерел.
Скандали, які супроводжували правління
У 2019 році розгорнувся скандал навколо компанії SNC-Lavalin. Етичний комісар встановив, що Трюдо та його офіс чинили неналежний тиск на генеральну прокурорку Джоді Вілсон-Рейболд, щоб вона запропонувала відкладену угоду про кримінальне переслідування. Дві міністерки пішли у відставку. Трюдо визнав відповідальність, але вибачення не приніс, пояснюючи дії турботою про робочі місця.
Того ж року під час виборчої кампанії з’явилися фото й відео, де Трюдо в молодості (у 1990-х і 2001 році) з’являвся в blackface та brownface — на шкільному заході та на вечірці в костюмі Аладдіна. Він публічно вибачився, назвавши вчинки расистськими й неприйнятними. Це підірвало імідж прогресивного лідера. Інші епізоди включали відпустку на острові Ага Хана (порушення правил щодо конфлікту інтересів) та справу благодійної організації WE Charity, де були зв’язки родини Трюдо з організацією, що отримала великий державний контракт.
У 2022 році протести водіїв вантажівок проти вакцинних вимог призвели до запровадження Закону про надзвичайний стан. Рішення було суперечливим; пізніше суд визнав його необґрунтованим, хоча уряд оскаржив вирок. Ці події, разом зі зростанням вартості життя, ослабили підтримку лібералів.
Цікаві факти
- Трюдо — другий наймолодший прем’єр-міністр в історії Канади після Джо Кларка.
- Його фраза «Because it’s 2015» стала глобальним мемом і символом гендерної політики.
- До політики він працював учителем французької та математики в приватній і державній школах Ванкувера.
- Після відставки 2025 року він заснував медіакомпанію Hope & Hard Work і виступає з платними лекціями по світу.
- У 2025–2026 роках його стосунки з співачкою Кеті Перрі стали публічними; пара з’явилася на червоній доріжці фестивалю Tribeca.
Відставка 2025 року та життя після політики
Наприкінці 2024 року відставка заступниці прем’єра та міністерки фінансів Христі Фріланд спровокувала внутрішню кризу. Десятки депутатів вимагали відходу Трюдо. 6 січня 2025 року він оголосив про намір залишити посаду лідера партії та прем’єра після обрання наступника. Парламент призупинили до 24 березня. 9 березня новим лідером обрали Марка Карні, а 14 березня Трюдо офіційно склав повноваження.
Після виходу з політики він не зник з публічного поля. У 2026 році виступав на міжнародних конференціях, зокрема на Всесвітньому економічному форумі в Давосі та на лекціях у університетах. На Торонтському кінофестивалі разом із колишньою главою апарату Кеті Телфорд оголосив про запуск компанії Hope & Hard Work, яка займатиметься кіно- та телепроєктами.
Особисте життя також змінилося. У серпні 2023 року він і Софі Грегуар оголосили про розлучення після 18 років шлюбу. У них троє дітей. У 2025 році з’явилися повідомлення про стосунки з американською співачкою Кеті Перрі; у грудні 2025-го пара підтвердила їх офіційно. У лютому 2026 року Трюдо придбав будинок у районі Утремон у Монреалі й повернувся до рідного міста.
На момент листопада 2026 року Джастін Трюдо залишається одним із найвпізнаваніших колишніх лідерів Заходу. Його десятиліття при владі змінило кілька ключових сфер канадського суспільства, але також показало, наскільки швидко публічна підтримка може розтанути під тиском скандалів і економічної реальності.
Його шлях — від учителя у ванкуверській школі до голови уряду великої країни — демонструє, як особиста харизма й спадщина прізвища можуть відкрити двері, але не гарантують безхмарного правління. Сьогодні він будує нову главу: виступи, медіапроєкти й життя поза щоденною політичною боротьбою. Канада вже живе з іншим прем’єром, а Трюдо продовжує впливати на публічний простір іншими засобами.