By Світлана Князєва 
Два апарати програми «Вояджер», запущені 1977 року, досі передають дані з межі міжзоряного простору. Вони стали першими рукотворними об’єктами, що вийшли за межі геліосфери, і залишаються найвіддаленішими посланцями Землі.
Вояджер-1 наближається до рубежу одного світлового дня від планети — близько 25,9 мільярда кілометрів. Сигнал туди й назад займає майже дві доби, а енергії вистачає лише на два наукові прилади.
Місія перетворила уявлення про зовнішні планети, відкрила активні вулкани на Іо, деталі кілець Сатурна та атмосферу Титана, а також несе «Золоту пластинку» з посланням людства.
Зародження програми та запуск
Ідея «Великого туру» виникла в 1960-х, коли інженери помітили рідкісне розташування зовнішніх планет. Гравітаційні маневри дозволяли одному апарату відвідати кілька світів поспіль. Фінансування повного проєкту скоротили, і замість кількох пар зондів залишилися два апарати на базі Mariner.
Вояджер-2 стартував 20 серпня 1977 року, а Вояджер-1 — 5 вересня того ж року з мису Канаверал на ракетах Titan-Centaur. Парадоксально, але апарат із номером 1 пішов швидшою траєкторією й швидко обігнав «молодшого брата». Основна мета — дослідження Юпітера та Сатурна, а Вояджер-2 отримав шанс дійти до Урана й Нептуна.
Маса кожного апарата на старті становила приблизно 815 кг, з них близько 105 кг — наукові прилади. Корпус — десятигранна призма, велика параболічна антена діаметром 3,7 м завжди спрямована на Землю. Три радіоізотопні термогенератори на плутонії-238 забезпечували початкові ~470 Вт.
Конструкція, енергія та прилади
Апарати працюють майже автономно: бортові комп’ютери приймають послідовності команд і самі виконують операції днями чи тижнями. Гідразинові двигуни підтримують орієнтацію, а магнітометри винесені на довгу штангу, щоб уникнути впливу електроніки.
Енергія падає приблизно на 4 Вт на рік через розпад плутонію та деградацію термопар. У 2026 році інженери NASA провели операцію зі зниження споживання (названу «Великий вибух»), замінивши кілька пристроїв на менш енергоємні аналоги. Це відклало вимкнення наступного приладу щонайменше до 2027 року.
З десяти наукових інструментів більшість уже вимкнено. На Вояджері-1 працюють магнітометр і система плазмових хвиль; схожа ситуація на Вояджері-2. Камери вимкнули ще на початку 1990-х після «сімейного портрета» Сонячної системи.
| Характеристика | Вояджер-1 | Вояджер-2 |
|---|---|---|
| Дата запуску | 5 вересня 1977 | 20 серпня 1977 |
| Вхід у міжзоряний простір | 25 серпня 2012 | 5 листопада 2018 |
| Швидкість (орієнтовно, 2026) | ~61 155 км/год | повільніша |
| Активні прилади (2026) | MAG, PWS | MAG, PWS (CRS частково) |
Дані зібрані з матеріалів NASA Science та оновлень місії 2025–2026 років.
Великі відкриття біля планет-гігантів
Біля Юпітера апарати показали Велику червону пляму як гігантський антициклон і відкрили тонке кільце планети. Найяскравіше відкриття — діючі вулкани на Іо. Шлейфи піднімалися на сотні кілометрів — перший випадок активного вулканізму поза Землею.
Сатурн вразив складністю кілець: щілини, хвилі, «пастуші» супутники. Вояджер-1 детально вивчив Титан і виявив густу азотну атмосферу з органічними сполуками. Вояджер-2 пішов далі до Урана (січень 1986) і Нептуна (серпень 1989).
Біля Урана відкрито одинадцять нових місяців і два кільця, а магнітне поле виявилося сильно нахиленим. Біля Нептуна — шість місяців, кільця та Велику темну пляму. На Тритоні знайшли азотні гейзери. Ці дані досі залишаються основними для крижаних гігантів.
Вояджер-2 — єдиний апарат, який відвідав усі чотири планети-гіганти з близької відстані, і ця подорож змінила підручники астрономії.
Золота пластинка — послання в космос
На кожному апараті закріплена золочена мідна пластинка діаметром 30 см у захисному алюмінієвому футлярі. Комітет під керівництвом Карла Сагана зібрав 115 зображень, природні звуки, привітання 55 мовами та близько 90 хвилин музики різних культур.
Є схема відтворення, карта положення Сонця відносно пульсарів і зразок урану-238 як годинник. Серед музики — Бах, Бетховен, «Johnny B. Goode» Чака Беррі, етнічні мелодії. Привітання починаються з аккадської та закінчуються сучасними діалектами; шестирічний Нік Саган сказав «Hello from the children of planet Earth».
Пластинка розрахована на мільйони років. Навіть якщо її ніколи не знайдуть, вона залишається одним із найпоетичніших жестів людства.
Поточний статус і шлях у міжзоряний простір
Вояджер-1 перетнув геліопаузу 25 серпня 2012 року, Вояджер-2 — 5 листопада 2018-го. Обидва рухаються в міжзоряному середовищі, вимірюючи магнітне поле та плазмові хвилі. Швидкість Вояджера-1 відносно Сонця становить близько 17 км/с.
18 листопада 2026 року апарат досягне відстані одного світлового дня — приблизно 25,9 млрд км. Радіосигнал ітиме 24 години в один бік. У жовтні 2026-го зв’язок тимчасово зник на 48 годин через відмову групи двигунів орієнтації; резервні спрацювали, і контакт відновився 20 жовтня.
Зв’язок через мережу Deep Space Network триватиме, за оцінками, до початку 2030-х. Після цього апарати мовчки продовжать шлях. Вояджер-1 пройде поблизу зірки AC+79 3888 приблизно через 40 тисяч років.
Цікаві факти
- Вояджер-1 зробив знаменитий знімок «Блідо-блакитної цятки» 14 лютого 1990 року — Земля виглядала як крихітна світла точка з відстані понад 6 млрд км.
- Антена передає лише близько 23 Вт, але на Землі сигнал ловлять гігантські тарілки Deep Space Network.
- Комп’ютери мають пам’ять у десятки кілобайт — меншу, ніж у сучасного смартфона, проте працюють майже 50 років.
- На пластинці є морзянка «Ad astra per aspera» — «через терни до зірок».
- Вояджер-2 досі єдиний апарат, який бачив Уран і Нептун зблизька.
Обидва зонди продовжують рух зі швидкістю, яку надали гравітаційні маневри десятиліття тому. Їхні дані формують картину межі сонячного вітру, а пластинки несуть звуки й образи світу, який їх створив. Шлях триває, і кожен новий кілометр додає до історії людської цікавості ще одну безмовну сторінку.