By Світлана Князєва 
Валовий федеральний борг Сполучених Штатів у середині вересня 2026 року тримається біля позначки 40,1 трлн доларів. Цей показник охоплює і ринкові казначейські папери в руках інвесторів, і внутрішньоурядові зобов’язання перед трастовими фондами. Частина, яку тримає публіка, становить близько 32,4 трлн доларів і вже близька до 100% ВВП.
Цифра росте не через одну кризу, а через стійкий розрив між видатками й доходами федерального бюджету. Дефіцит фінансового року 2026, за оцінками Конгресового бюджетного управління, близько 1,9 трлн доларів, або 5,8% ВВП. Чисті витрати на відсотки в цьому ж році вперше виходять на рівень 1 трлн доларів і вже конкурують з оборонним бюджетом.
Для читача в Україні це не абстрактна американська бухгалтерія. Долар лишається головною резервною валютою, казначейські облігації — базовим безпечним активом світової фінансової системи, а вартість обслуговування боргу США безпосередньо впливає на глобальні ставки, курс і готовність Вашингтона фінансувати зовнішню політику.
Що саме входить у державний борг США
Федеральний борг — це сума грошей, яку центральний уряд винен кредиторам. Його не слід змішувати з боргами штатів, муніципалітетів, корпорацій чи домогосподарств. Також до нього не входять майбутні обіцянки соцзабезпечення як такі: поки трастовий фонд купує казначейські папери, це вже облікований внутрішньоурядовий борг; нефінансовані зобов’язання наступних десятиліть живуть окремим рядком у довгострокових звітах.
Дві великі частини варто розрізняти завжди. Борг у руках публіки (debt held by the public) — це векселі, ноти й облігації Казначейства, які тримають фонди, банки, ФРС, іноземні уряди й приватні інвестори. Саме ця величина впливає на фінансові ринки й співвідношення боргу до ВВП у більшості макропрогнозів. Внутрішньоурядові холдинги — це папери, які тримають фонди Social Security, Medicare, військових і цивільних пенсій. Уряд тут винен сам собі, але відсотки все одно нараховуються, а ліміт боргу враховує обидві частини.
Валовий борг потрібен, щоб зрозуміти ліміт запозичень і повний обсяг зобов’язань. Публічний борг потрібен, щоб оцінити тиск на ринок капіталу і стійкість відносно економіки.
Інструменти запозичень різні за строком. Короткі Treasury bills рефінансуються щотижня й щомісяця. Ноти на 2–10 років і облігації на 20–30 років фіксують ставку надовше. TIPS додають інфляційну компенсацію. За даними Об’єднаного економічного комітету Сенату на початок вересня 2026 року, у публічному боргу близько половини припадало на ноти, понад п’яту частину — на векселі, близько 17% — на довгі облігації. Середня ставка за ринковим боргом у серпні 2026 року становила 3,475%.
Як зобов’язання дійшли до 40 трильйонів
Перший трильйон федеральний борг набрав лише 1981 року. Десять трильйонів з’явилися 2008-го, напередодні піку фінансової кризи. Двадцять — 2017-го. Тридцять — на початку 2022-го. Тридцять вісім — у жовтні 2025-го, тридцять дев’ять — у березні 2026-го. Вісімнадцятого серпня 2026 року валовий показник уперше перевищив 40 трлн доларів.
Прискорення після 2008 року має кілька шарів. Рецесія й рятівні програми збільшили дефіцит. Війни в Іраку та Афганістані фінансувалися переважно в борг. Пандемія 2020–2021 років дала найбільший річний стрибок: екстрені трансферти, кредитні гарантії й падіння податкових надходжень. Після цього дефіцит не повернувся до «мирної» норми 2–3% ВВП. Навіть при безробітті нижче 5% федеральний бюджет у 2025–2026 роках лишається в мінусі близько 6% економіки.
Структурні драйвери важливіші за разові пакети. Старіння населення збільшує виплати Social Security і Medicare. Медичні ціни ростуть швидше за ВВП. Податкові надходження тримаються біля 17–18% ВВП, тоді як видатки — вище 23%. Різницю закривають нові аукціони Казначейства. Кожен новий дефіцит додає не лише тіло боргу, а й майбутній рахунок за відсотками.
За оцінкою Конгресового бюджетного управління від лютого 2026 року, дефіцит цього фінансового року становить 1,9 трлн доларів. За 11 місяців до серпня включно касовий розрив уже наблизився до 2 трлн. Вересень часто дає профіцит через корпоративні податки, тож підсумок року може бути трохи нижчим за проміжну траєкторію, але порядок величини не змінюється.
| Показник | Орієнтир на 2026 рік | Контекст |
|---|---|---|
| Валовий федеральний борг | близько 40,1 трлн $ | дані Казначейства на середину вересня |
| Борг у руках публіки | близько 32,4 трлн $ | близько 100–101% ВВП |
| Внутрішньоурядові холдинги | близько 7,7 трлн $ | фонди соцстрахування, пенсій, Medicare |
| Борг на особу / домогосподарство | близько 117 тис. / 298 тис. $ | розрахунок JEC Сенату, вересень 2026 |
| Чисті відсотки | близько 1,0 трлн $ | прогноз CBO на FY2026, 3,3% ВВП |
| Дефіцит бюджету | близько 1,9 трлн $ | 5,8% ВВП за базовим сценарієм CBO |
Джерела даних таблиці: fiscaldata.treasury.gov, cbo.gov.
Хто насправді тримає американські зобов’язання
Картина власників спокійніша, ніж підказують заголовки про «Китай, якому Америка винна все». Більшість публічного боргу належить внутрішнім інвесторам: пайовим і пенсійним фондам, страховим компаніям, банкам, домогосподарствам і самій Федеральній резервній системі. ФРС після завершення кількісного стискання в грудні 2025 року тримає портфель казначейських паперів приблизно стабільним, близько 4,0–4,5 трлн доларів.
Іноземні офіційні й приватні інвестори на кінець червня 2026 року мали казначейських паперів на 9,3 трлн доларів. Це близько 23–24% валового боргу і приблизно третина боргу в руках публіки. Частка іноземців помітно нижча за пік 2013 року, коли вона перевищувала 34% валового показника. Ринок зріс швидше, ніж іноземні резерви.
Японія лишається найбільшим іноземним кредитором: 1,12 трлн доларів у червні 2026 року. Велика Британія — друга, 940 млрд, значною мірою через лондонські кастодіальні рахунки фондів, а не лише через Банк Англії. Китайська Народна Республіка — третя, 633 млрд, істотно нижче піка понад 1,3 трлн на початку 2010-х. Далі йдуть Бельгія, Канада, Кайманові Острови, Люксембург, Франція, Ірландія й Тайвань — часто як фінансові хаби, а не як кінцеві суверенні покупці.
| Власник / юрисдикція | Обсяг, червень 2026 | Роль на ринку |
|---|---|---|
| Японія | 1 117 млрд $ | резерви й стабілізація єни |
| Велика Британія | 940 млрд $ | кастодіальний і фондовий хаб |
| Китай (материковий) | 633 млрд $ | диверсифікація резервів униз від піка |
| Бельгія | 483 млрд $ | європейські клірингові ланцюги |
| Канада | 460 млрд $ | пенсійні фонди й банки |
| Усі нерезиденти разом | 9 299 млрд $ | офіційні резерви плюс приватний капітал |
Джерело даних таблиці: treasury.gov (система TIC, таблиця основних іноземних власників).
Практичний висновок з цієї структури простий. Раптовий «скид» Китаєм усього портфеля не обнуляє ринок на 40 трлн. Більший ризик — поступове зниження апетиту офіційних резервів і потреба заміщати їх приватними покупцями, яким потрібна вища дохідність.
Стеля боргу і закон від 4 липня 2025 року
З 1917 року Конгрес обмежує суму, яку Казначейство має право випустити. Ліміт покриває майже весь валовий борг, включно з внутрішньоурядовим. Це не дозвіл на нові витрати, а дозвіл оплатити вже ухвалені закони. Коли ліміт стає жорстким, Мінфін вмикає «надзвичайні заходи»: зупиняє окремі інвестиції трастових фондів, щоб виграти тижні або місяці.
Fiscal Responsibility Act 2023 призупиняв стелю до 1 січня 2025 року. Після відновлення ліміт зафіксували на 36,1 трлн доларів. Четвертого липня 2025 року президент підписав пакет, відомий як One Big Beautiful Bill Act: стелю підняли на 5 трлн, до 41,1 трлн. Це перше підвищення ліміту через процедуру бюджетної реконсіліації за останні роки. Той самий закон, за оцінками CBO, збільшує дефіцити на кілька трильйонів протягом десятиліття через продовження податкових норм 2017 року та інші положення.
На середину 2026 року борг, що підпадає під ліміт, уже був близько 39,2–39,7 трлн. Запас до стелі скоротився до приблизно 1,4 трлн. Незалежні оцінки вказують на наступний контакт зі стелею навесні або влітку 2027 року, найімовірніше в травні, з вікном від лютого до липня залежно від податкових надходжень і касового залишку Казначейства.
Політична драма навколо стелі не зменшує сам борг. Вона лише загрожує технічним збоєм платежів. Історично Конгрес завжди піднімав або призупиняв ліміт. Ризик для ринку — не миттєвий дефолт, а премія за невизначеність: вищі ставки на короткому кінці кривої й тимчасовий відтік з грошових фондів, як це вже було 2011 і 2023 року.
Відсотки стали окремою статтею сили в бюджеті
До 2020 року чисті відсотки коштували федеральному бюджету 345 млрд доларів. У 2024-му — вже 881 млрд. У 2025-му, за даними Рахункової палати США, понад 970 млрд, тобто більше, ніж витрати на оборону, і майже стільки, скільки Medicare. На 2026 фінансовий рік CBO закладає 1,0 трлн, або 3,3% ВВП.
Відсотки — найшвидша велика стаття видатків: до 2036 року CBO бачить 2,1 трлн доларів, або 4,6% ВВП. Це вже не «технічний рядок», а конкурент соціальним і оборонним програмам.
Два механізми працюють одночасно. По-перше, саме тіло боргу більше. По-друге, ставка рефінансування вища, ніж у 2010-х, коли ФРС тримала коротку ставку біля нуля, а дохідність 10-річних облігацій роками жила нижче 3%. У середині вересня 2026 року дохідність десятирічних казначейських паперів піднімалася вище 5% — рівень, якого ринок не бачив з 2007 року. Кожна хвиля рефінансування коротких векселів фіксує нову, дорожчу середню вартість боргу.
У роботі з бюджетними таблицями CBO видно ще одну неприємну арифметику. Первинний дефіцит (без відсотків) у прогнозі навіть трохи звужується відносно ВВП. Увесь приріст дефіциту до 6,7% ВВП у 2036 році майже повністю дає обслуговування вже накопиченого боргу. Борг починає годувати сам себе.
Типові помилки в розмовах про борг США
- Плутати валовий і публічний борг. Різниця — близько 7,7 трлн доларів внутрішньоурядових холдингів. Порівняння «борг/ВВП» у CBO майже завжди йдеться про публічну частину. Якщо взяти валовий показник, співвідношення вже вище 120%.
- Вважати, що Китай «володіє Америкою». Материковий Китай тримає близько 0,6 трлн з понад 40 трлн. Навіть усі нерезиденти разом — 9,3 трлн. Основний кредитор — внутрішній ринок і ФРС.
- Порівнювати федеральний борг із боргом домогосподарства один в один. Держава з резервною валютою емітує борг у власній валюті, збирає податки з найбільшої економіки світу й не має дати погашення «всього одразу». Обмеження інше: інвестори можуть вимагати вищу ставку, а обслуговування витісняє інші видатки.
- Приймати борговий годинник за щоденний офіційний звіт. Казначейство публікує точну суму в Daily Treasury Statement. Онлайн-лічильники екстраполюють середній темп за місяці. Для вересня 2026 року цей темп оцінювали близько 7 млрд доларів на день, але окремі дні дають навіть зниження через погашення паперів.
- Ототожнювати стелю боргу з рішенням «більше не витрачати». Стеля лише дозволяє фінансувати вже ухвалені витрати. Скорочення траєкторії боргу потребує зміни податків, обов’язкових програм або дискреційних асигнувань — окремих законів, а не самого ліміту.
Що кажуть довгі прогнози і де проходить межа стійкості
CBO у лютневому прогнозі 2026–2036 закладає зростання публічного боргу з 101% ВВП на кінець 2026 року до 120% у 2036-му. Історичний пік 106% ВВП 1946 року, після Другої світової, за цим сценарієм буде перевищено близько 2030 року. Валовий борг, за розрахунками Committee for a Responsible Federal Budget на базі того ж прогнозу, може сягнути 63,7 трлн доларів на кінець FY2036.
Рахункова палата США в огляді 2026 року малює ще жорсткішу траєкторію «поточної політики»: публічний борг 123% ВВП у 2036-му і 251% через 30 років, якщо правила доходів і видатків не змінити. Щоб утримати співвідношення боргу до ВВП стабільним протягом 75 років, потрібна комбінація скорочення видатків без відсотків і збільшення доходів у середньому на 4,7% ВВП щороку. Це масштаб реформи, а не косметики.
Окремий таймер — трастові фонди. За оновленням опікунів 2026 року резерви Old-Age and Survivors Insurance вичерпуються 2032 року, Medicare Hospital Insurance — близько 2033-го. Після цього програми зможуть платити лише з поточних внесків, тобто неповний обсяг передбачених законом виплат. Політично це майже напевно означатиме або підвищення податків на фонд оплати праці, або зміну формули виплат, або нову порцію запозичень.
Межа стійкості для США не виглядає як класичний дефолт країни, що позичає в чужій валюті. Межа виглядає як стійке зростання реальної ставки, повільніші приватні інвестиції, вужчий простір для реакції на рецесію чи війну і поступова ерозія премії «безризикового» активу. Поки попит на долар і Treasuries тримається, ринок фінансує дефіцит. Якщо премія за ризик виросте на 1 відсотковий пункт і залишиться там, рахунок за відсотки зміститься на сотні мільярдів доларів на рік.
Чому це важливо за межами Вашингтона
Казначейські папери задають безризикову криву, від якої відштовхуються ставки іпотеки, корпоративних облігацій і значної частини доларового боргу країн, що розвиваються. Коли 10-річна дохідність США стоїть біля 5%, дорожчає кредит і в інших економіках. Для України це канал через вартість зовнішніх запозичень, апетит інвесторів до ризику й курс долара до гривні.
Другий канал — фіскальний простір самого Вашингтона. Чим більша частка бюджету йде на відсотки, Social Security і Medicare, тим жорсткіша боротьба за дискреційні статті: оборону, допомогу союзникам, інфраструктуру. Це не автоматичний «вимикач» зовнішньої політики, але це постійний аргумент у Конгресі.
Третій канал — статус долара. Резервна валюта дає Сполученим Штатам унікальну можливість довго жити з глибоким дефіцитом. Вона не вічна за визначенням. Її підтримують глибина ринку Treasuries, правова система, військово-політична вага й звичка світу виставляти рахунки в доларах. Великий борг сам по собі цей статус не скасовує. Він робить його залежним від того, чи інвестори вірять, що США зможуть стабілізувати траєкторію, коли це стане політично неминучим.
Найближчі маркери, на які варто дивитися до наступного підйому стелі: дохідність 10- і 30-річних облігацій, середня ставка нового розміщення Казначейства, частка іноземних офіційних покупців і дата вичерпання резерву Social Security.
Темп приросту валового боргу за останній рік тримався близько 2,7 трлн доларів, або понад 7 млрд на день у середньому. За такого ритму позначка 41 трлн з’явиться на початку 2027 року — якраз у зоні нового політичного торгу за ліміт. Цифра на табло важлива. Важливіша крива: чи дефіцит відносно ВВП почне знижуватися раніше, ніж відсотки з’їдять наступну велику частку федерального бюджету.