By Світлана Князєва 
Коли день незалежності України — це завжди 24 серпня. Саме цього дня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності, який змінив хід історії й повернув державі право на власне майбутнє. У 2026 році ця дата припадає на понеділок і знаменує 35-ту річницю відновлення незалежності.
Свято народилося не одразу в сучасному вигляді. Спочатку його відзначали 16 липня — у день ухвалення Декларації про державний суверенітет 1990 року. Лише після проголошення незалежності та всеукраїнського референдуму дату офіційно перенесли на 24 серпня постановою Верховної Ради від 20 лютого 1992 року.
Сьогодні день незалежності — не просто календарна дата. Це символ опору, пам’яті про тих, хто виборював свободу століттями, і підтвердження того, що держава тримається на волі людей. Під час повномасштабної війни формат святкування змінився, але суть залишилася незмінною: незалежність доводиться захищати щодня.
Як з’явилася сучасна дата свята
Шлях до 24 серпня почався ще влітку 1990 року. 16 липня Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Документ проголошував верховенство українських законів, право на власні символи, армію та самостійність у зовнішніх відносинах. Того ж дня парламент постановив вважати 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як загальнонародне свято.
Перше святкування відбулося рівно через рік — 16 липня 1991-го. Тоді заходи ще несли відбиток радянських ритуалів, бо країна формально залишалася у складі СРСР. Проте декларація вже заклала фундамент для подальших кроків. Народний Рух України активно просував ідею суверенітету, а всесоюзний референдум 17 березня 1991 року паралельно з консультативним опитуванням в Україні показав підтримку ідеї нового статусу республіки.
Переломним моментом став серпневий путч у Москві 19–21 серпня 1991 року. Консервативні сили намагалися повернути жорсткий контроль і зупинити демократичні процеси. Провал перевороту відкрив вікно можливостей. Уже 24 серпня Верховна Рада зібралася на позачергове засідання в Києві. Під стінами парламенту зібралися десятки тисяч людей, а засідання вперше транслювали на вулицю, щоб продемонструвати прозорість.
Ухвалення Акта проголошення незалежності
Того дня депутати ухвалили Акт проголошення незалежності України. Документ короткий і потужний: він проголошував Україну незалежною демократичною державою, територію — неподільною і недоторканною, а чинними на ній — лише Конституцію і закони України. Чернетку Акта напередодні, 23 серпня, написали у звичайному шкільному зошиті Левко Лук’яненко та Леонтій Сандуляк. Текст набрали на друкарській машинці, він умістився на одному аркуші й складався приблизно з 93 слів.
Акт набрав чинності з моменту схвалення. Це був не просто політичний жест, а юридичне відновлення державності після десятиліть радянського періоду.
За ухвалення Акта проголосувала абсолютна більшість присутніх депутатів. Після голосування на трибуні заспівали «Ой у лузі червона калина». На вулиці люди підняли на руки авторів документа. Верховна Рада також призначила всеукраїнський референдум на 1 грудня 1991 року для підтвердження Акта.
Референдум 1 грудня 1991 року: голос народу
1 грудня 1991 року українці вперше самостійно підтвердили свій вибір. У бюлетені було одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» У голосуванні взяли участь 31 891 742 громадяни — 84,18 % тих, хто мав право голосу. «Так» сказали 28 804 071 людина, тобто 90,32 % учасників референдуму.
Підтримка перевищила 50 % у кожному з 27 адміністративних регіонів, включно з Кримом і Севастополем. Найвищі показники були на заході: Тернопільська область — 98,67 %, Івано-Франківська — 98,42 %. Навіть у Донецькій і Луганській областях «за» проголосували понад 83 %. Одночасно з референдумом відбулися перші президентські вибори, на яких переміг Леонід Кравчук.
Результати референдуму легітимізували Акт і відкрили шлях до міжнародного визнання. Україна стала однією з держав-засновниць СНД, але головне — отримала право на власну зовнішню політику, армію та символи. 20 лютого 1992 року Верховна Рада ухвалила постанову «Про День незалежності України», якою офіційно закріпила 24 серпня як державне свято і скасувала попередню дату 16 липня. 5 червня того ж року відповідні зміни внесли до Кодексу законів про працю.
Ключові дати на шляху до незалежності
Хронологія подій показує, як швидко розгорталися зміни після провалу путчу.
| Дата | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 16 липня 1990 | Декларація про державний суверенітет | Перший офіційний крок до суверенітету; встановлено свято 16 липня |
| 19–21 серпня 1991 | Серпневий путч у Москві | Провал перевороту відкрив можливість для проголошення незалежності |
| 24 серпня 1991 | Акт проголошення незалежності | Юридичне відновлення незалежної держави; призначено референдум |
| 1 грудня 1991 | Всеукраїнський референдум | 90,32 % підтримки; легітимізація Акта народом |
| 20 лютого 1992 | Постанова про День незалежності | Офіційне закріплення 24 серпня як державного свята |
Дані базуються на матеріалах Вікіпедії та офіційних хроніках подій 1990–1992 років.
Традиції святкування: від парадів до пам’яті
У мирний час день незалежності супроводжували військові паради на Хрещатику, концерти, ярмарки та народні гуляння. Синьо-жовтий прапор здіймали над головними площами, а в багатьох містах проводили етнофестивалі. З 2004 року напередодні, 23 серпня, відзначають День Державного Прапора України. Вишиванка стала неформальним символом свята — її одягають мільйони людей в Україні та діаспорі.
Після 2014 року, а особливо з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році, формат змінився. Великі масові заходи обмежили через безпеку. Центром свята стало вшанування пам’яті загиблих захисників, меморіальні акції, благодійні збори на підтримку Збройних сил і культурні події. У 2026 році, на 35-ту річницю, акцент залишається на пам’яті, солідарності та підтримці тих, хто захищає незалежність на фронті.
- Вшанування загиблих воїнів біля меморіалів і на Алеї Героїв.
- Благодійні ініціативи та збори коштів на потреби оборони.
- Культурні заходи: виставки, концерти класичної та сучасної музики, етноярмарки в безпечному форматі.
- Носіння вишиванок і державних символів як вияв єдності.
- Сімейні традиції: перегляд історичних фільмів, розмови з дітьми про значення незалежності.
Під час воєнного стану 24 серпня не є автоматичним додатковим вихідним. Якщо день припадає на будень, графік роботи визначає роботодавець відповідно до законодавства. У 2026 році понеділок, 24 серпня, для багатьох залишається робочим днем, хоча святковий статус дати зберігається.
Цікаві деталі, які рідко згадують
Чернетка Акта в шкільному зошиті — не легенда, а факт. Автори працювали швидко, бо ситуація вимагала рішучості. Слово «акт» обрали не одразу: пропонували «закон» або «універсал», але зупинилися на короткій і чіткій назві. Текст Акта згадує тисячолітню традицію державотворення і право на самовизначення згідно зі Статутом ООН.
Українська діаспора на Заході відзначала день незалежності ще за часів холодної війни, часто 22 січня — у річницю Акта Злуки 1919 року. Це нагадує, що прагнення до свободи ніколи не зникало повністю. Після 1991 року Україна отримала міжнародне визнання, стала членом ООН і почала будувати власні інституції.
Незалежність — це не лише юридичний акт 24 серпня 1991 року, а постійний процес, який вимагає щоденної відповідальності громадян і захисників.
Сьогодні, коли країна перебуває у стані війни, день незалежності набуває особливого звучання. Він нагадує, що держава, проголошена в серпні 1991-го і підтверджена на референдумі, тримається завдяки людям, які не здалися. Традиції еволюціонують, але суть залишається: це день, коли українці згадують, чому варто боротися за право жити у вільній країні.