By Світлана Князєва 
Керована авіаційна бомба (КАБ) — це звичайна фугасна бомба, до якої додали крила, рулі та систему наведення. Після скидання вона не падає за балістичною траєкторією, а планує десятки кілометрів і коригує курс до заданих координат. Це дозволяє літаку залишатися поза зоною дії більшості зенітних комплексів.
У російсько-українській війні саме масове застосування таких боєприпасів стало одним із ключових факторів на фронті з 2023–2024 років. Росія перетворила великі запаси старих радянських бомб на відносно дешеві плануючі комплекси, а Україна відповідає як західними системами, так і власними розробками.
Нижче — розбір механізму роботи, реальних характеристик, відмінностей між зразками, обмежень і того, як змінюється картина в 2026 році.
Як працює керована авіаційна бомба після скидання
Пілот вводить координати цілі до моменту скидання. Далі боєприпас діє автономно. Основні компоненти — інерційна навігаційна система (ІНС), яка відстежує прискорення та кути, і супутниковий приймач (GPS або ГЛОНАСС). ІНС працює постійно, супутник періодично коригує накопичену похибку.
Аеродинамічні поверхні — розкладні крила та хвостові рулі — дозволяють бомбі маневрувати. Без крил дальність обмежена 10–28 км (класичний JDAM). З крилами боєприпас планує по пологій траєкторії. Дальність сильно залежить від висоти і швидкості носія: чим вище і швидше скидання, тим далі долітає бомба.
Точність (кругове ймовірне відхилення) для супутниково-інерційних систем зазвичай становить 5–15 метрів у штатних умовах. Лазерні та оптичні системи дають 1–3 метри, але вимагають прямої видимості або підсвічування цілі. Супутникові комплекси працюють у будь-яку погоду і вночі, проте вразливі до радіоелектронної боротьби.
Важливий нюанс: КАБ не є ракетою. У більшості випадків у неї немає власного маршового двигуна. Енергію для польоту вона отримує від швидкості та висоти літака. Реактивні прискорювачі — це окремі модифікації, які з’явилися пізніше.
Від перших зразків до універсальних модулів
Перші ефективні керовані бомби з’явилися під час Другої світової війни. Німецька Fritz X з радіокеруванням топила кораблі, американська Azon застосовувалася проти мостів. У В’єтнамі лазерні Paveway дозволили уражати захищені об’єкти точково. Під час війни в Перській затоці 1991 року лазерні та телевізійні системи часто «осліплювалися» димом і пилом. Це підштовхнуло до створення JDAM — навісних комплектів із GPS/ІНС, які роблять звичайну бомбу високоточною незалежно від погоди.
Російський підхід у поточній війні спирається на ту саму логіку, але в масовому і дешевому варіанті. Універсальний модуль планування та корекції (УМПК) кріпиться на старі фугасні авіабомби серії ФАБ. Найпоширеніші — ФАБ-500 і ФАБ-1500. Модуль додає крила, рулі та електроніку. Бойова частина залишається тією самою, тому руйнівна сила велика, навіть якщо точність поступається західним аналогам.
З 2025 року фіксують модифікацію УМПК-ПД із більшою площею крила — дальність до 95 км. Паралельно з’являються варіанти з реактивними прискорювачами, які дозволяють досягати 120–150 км, а в окремих випадках заявляють і більше. Такі боєприпаси вже застосовували по об’єктах, які раніше вважалися поза зоною досяжності авіабомб.
Основні типи та порівняння характеристик
Керовані авіаційні бомби відрізняються за масою бойової частини, дальністю, системою наведення і тим, чи створювалися вони одразу як керовані, чи є результатом модернізації старих корпусів. Нижче — узагальнені дані за відкритими джерелами станом на 2026 рік.
| Тип / система | Бойова частина | Дальність (орієнтовно) | Наведення | Особливості |
|---|---|---|---|---|
| ФАБ-500 з УМПК | ~200–250 кг вибухівки | 50–80 км (до 95 з УМПК-ПД) | ГЛОНАСС + ІНС | Найпоширеніший російський варіант |
| ФАБ-1500 з УМПК | ~600–700 кг вибухівки | 50–70 км | ГЛОНАСС + ІНС | Сильне ураження укріплень, велика вирва |
| Реактивні модифікації (УМПБ тощо) | Залежить від бази | 120–200 км | ГЛОНАСС + ІНС | Прискорювач збільшує дальність, параметри ближчі до крилатої ракети |
| JDAM-ER (США) | Різні калібри (до ~900 кг) | до ~80 км | GPS + ІНС | Вища точність, адаптація під українські літаки |
| «Вирівнювач» (Україна) | 250 кг | 10–130/140 км (заявлена) | Супутникове + ІНС | Власна розробка, нижча вартість |
Джерело: узагальнення даних Міноборони України, відкритих аналітичних матеріалів та повідомлень про застосування (2025–2026).
Точність російських УМПК зазвичай оцінюють у 10–15 метрів у штатному режимі; під впливом РЕБ вона погіршується. Це компенсують масою вибухівки. ФАБ-1500 може залишати вирву глибиною до 6 метрів і діаметром 20–25 метрів, зона контузійного ураження — сотні метрів.
Російське застосування та масштаби в 2025–2026 роках
Тактична авіація (переважно Су-34 і Су-35) скидає бомби з висоти 8–14 км на відстані 40–90+ км від цілі. Літак не заходить у зону дії більшості українських зенітних засобів середньої дальності. Це змінило характер бойових дій на окремих ділянках фронту: укріплення та населені пункти в прифронтовій смузі стали вразливішими.
За 2025 рік російські війська застосували майже 44 тисячі КАБів. У 2026 році інтенсивність зросла: окремі місяці перевищували 8000 боєприпасів, а середньодобові показники на окремих етапах сягали 200–300. Водночас аналітики фіксують нарощування виробництва комплектів УМПК. За даними київського Центру оборонних реформ, у 2025 році лише закупівлі сервоприводів вистачало приблизно на 139 тисяч комплектів. Значна частина ланцюжка постачання поки що не охоплена санкціями, використовуються іноземні компоненти.
Частина бомб летить по відкритій місцевості або не влучає в військові цілі. Однак масовість і потужність роблять загрозу постійною як для позицій, так і для прифронтових міст.
Українська відповідь: «Вирівнювач» та власне виробництво
У травні 2026 року Міністерство оборони України повідомило про готовність першої вітчизняної керованої авіаційної бомби «Вирівнювач» (розробка DG Industry за підтримки кластера Brave1). Бойова частина — 250 кг, заявлена дальність — від 10 до 130–140 км залежно від умов скидання. Підготовка займає до 30 хвилин, система працює в різну погоду. Вартість, за повідомленнями розробників, приблизно втричі нижча за американський JDAM-ER.
Бомба сумісна з Су-24, Су-27, МіГ-29; адаптація під F-16 і Mirage потребує додаткової сертифікації. На практиці українські літаки часто змушені працювати з малих висот у режимі кабрування, тому реальна дальність у бойових умовах може бути меншою за максимальну заявлену. Паралельно випробовують інші зразки, зокрема з більшою бойовою частиною (близько 500 кг) і варіанти з турбореактивними двигунами, які можуть додавати 100–200 км дальності.
Україна також застосовує західні системи: JDAM-ER, французький AASM Hammer (із твердопаливним прискорювачем, що дозволяє скидання з малих висот) та малі бомби GBU-39 SDB. Власне виробництво важливе саме через можливість масштабування без повної залежності від зовнішніх поставок.
Обмеження, вразливості та способи протидії
КАБ не є невразливою. Супутникове наведення можна ускладнювати засобами радіоелектронної боротьби. Українські підрозділи фіксують випадки збиття або збиття з траєкторії окремих бомб, особливо тих, що мають параметри польоту, ближчі до крилатих ракет (реактивні модифікації). За даними Генерального штабу, у певні періоди 2025–2026 років повітряні сили знищували десятки таких боєприпасів.
Основні способи зниження ефективності:
- РЕБ, що погіршує точність наведення;
- зенітні комплекси, здатні працювати по повітряних цілях із відповідними характеристиками;
- тактика розпорошення, укріплення та розосередження важливих об’єктів;
- ураження авіації носіїв на аеродромах або під час підготовки до вильоту.
Повна нейтралізація масового застосування поки що складна через кількість боєприпасів і те, що носії залишаються на безпечній відстані. Тому ключовим залишається поєднання засобів ППО, РЕБ і власних ударних можливостей.
Поширені міфи про керовані авіаційні бомби
Один із поширених міфів — що КАБ «неможливо збити». Насправді реактивні варіанти мають траєкторію та швидкість, які дозволяють перехоплення окремими системами ППО. Інший міф — що всі російські бомби мають дальність 200 км. Базові УМПК літають значно ближче; збільшена дальність характерна для модифікацій із прискорювачами і досягається не завжди.
Також іноді плутають КАБ із балістичними ракетами. Бомба не має власного потужного двигуна на більшій частині траєкторії, її швидкість і маневреність обмежені. Водночас потужність бойової частини важких ФАБ може перевищувати бойову частину деяких ракет.
Ще один момент: висока заявлена дальність українських і західних систем часто вимагає висотного скидання. У реальних умовах під загрозою російських далекобійних засобів ППО пілоти працюють інакше, що скорочує ефективну відстань.
Тренди 2026 року та що далі
Ключовий тренд — збільшення дальності за рахунок крил більшої площі та реактивних прискорювачів. Росія масштабує виробництво комплектів і залучає додаткові підприємства. Україна нарощує власні розробки, включно з варіантами з двигунами, і намагається знизити вартість одиниці.
Технологія плануючих бомб стала масовою саме тому, що дозволяє використовувати старі корпуси боєприпасів. Це дешевше, ніж виробляти повноцінні крилаті ракети в тих самих обсягах. Водночас з’являються гібриди, які стирають межу між бомбою і ракетою.
У перспективі ефективність буде залежати від здатності однієї сторони масштабувати дешеві комплекти, а іншої — протидіяти їм комбінацією РЕБ, ППО та власних ударних засобів. Поки що ця зброя залишається одним із факторів, які суттєво впливають на характер бойових дій на фронті та загрозу для прифронтових територій.
Керовані авіаційні бомби показали, що відносно проста модернізація старих боєприпасів може змінити тактику повітряної війни. Масовість, дальність і потужність роблять їх небезпечними навіть за середньої точності. Розуміння реальних характеристик, обмежень і способів протидії допомагає точніше оцінювати загрозу та можливості відповіді.