By Світлана Князєва 
Т-90М «Прорив» (Об’єкт 188М) залишається найсучаснішим серійним основним бойовим танком російської армії станом на кінець 2026 року. Це глибока модернізація платформи Т-90, яка сама походить від Т-72, з новою зварною баштою, системою управління вогнем «Калина», динамічним захистом «Релікт» і двигуном В-92С2Ф потужністю 1130 к.с.
Машина важить близько 48 тонн, має екіпаж із трьох осіб і 125-мм гладкоствольну гармату 2А46М-5, здатну вести вогонь як звичайними снарядами, так і керованими ракетами на дальність до 5 км. У бойових умовах України вона показала як сильні сторони в захисті та вогневій підтримці, так і вразливості до дронів і пробиття нижньої частини корпусу.
Виробництво на «Уралвагонзаводі» триває з нарощенням темпів, а нові партії отримують додаткові протидронові рішення, включно з елементами комплексу активного захисту «Арена-М» на частині машин.
Походження та еволюція до рівня «Прорив»
Родина Т-90 виникла наприкінці 1980-х як економічно доступніша альтернатива складнішим проєктам. За основу взяли Т-72Б і додали елементи від Т-80, зокрема в системах управління вогнем. Серійне виробництво базового Т-90 почалося 1992 року. Наступна помітна сходинка — Т-90А зі зварною баштою й потужнішим двигуном.
Програма «Прорив-3» реалізувалася на початку 2010-х. Мета полягала в комплексному оновленні майже всіх систем: нової башти з покращеним внутрішнім об’ємом, цифрової СУО «Калина», заміни «Контакт-5» на «Релікт» і форсування силової установки. Перші машини передали військам навесні 2020 року, а офіційне прийняття на озброєння відбулося близько 2021-го. Експортні варіанти Т-90С/МС раніше завоювали ринки, зокрема в Індії, але Т-90М орієнтований насамперед на російські збройні сили.
Від попередників танк відрізняється модульною конструкцією захисту, покращеними прицілами командира з панорамним оглядом і здатністю працювати в режимі «мисливець-стрілець». Частину боєкомплекту перенесли з бойового відділення, що зменшило, хоча й не усунуло, ризик катастрофічного вибуху.
Конструкція, екіпаж і компонування
Компонування класичне: механік-водій спереду в корпусі, командир і навідник у башті. Автомат заряджання карусельного типу дозволяє обходитися трьома людьми й підтримувати темп вогню приблизно 6–8 пострілів на хвилину. Висота машини близько 2,23 м створює низький силует, що ускладнює виявлення.
Башта зварна, на відміну від литої у ранніх Т-90. Це дало більше внутрішнього простору та кращу можливість інтегрувати сучасну електроніку. Корпус зберіг багатошарову комбіновану броню з елементами підвищеної твердості. Підвіска торсіонна з шістьма опорними котками на борт. Управління традиційне — двома важелями, хоча на частині машин з’явилася автоматична коробка передач із можливістю ручного режиму.
Екіпаж працює в тісному просторі. Командир отримав кращі засоби спостереження, включно з камерами кругового огляду на новіших екземплярах, але загальне навантаження залишається високим під час інтенсивних боїв. Механік-водій має обмежений огляд, який частково компенсують додатковими камерами.
Озброєння та система управління вогнем «Калина»
Основне озброєння — 125-мм гладкоствольна гармата 2А46М-5 зі стабілізацією в двох площинах і хромованим каналом ствола. Вона сумісна з бронебійними підкаліберними снарядами типу «Свинець», кумулятивними, осколково-фугасними та керованими ракетами комплексів «Рефлекс-М» / «Інвар-М». Ракети летять по лазерному променю на дальність до 5 км і зберігають високу бронепробивність навіть проти динамічного захисту.
Боєкомплект становить близько 40 пострілів, з яких 22 перебувають в автоматі заряджання. Система «Калина» підтримує незалежний пошук цілей командиром через панорамний приціл із тепловізором і передачу даних навіднику. Тепловізійні канали дозволяють працювати вночі та в складних погодних умовах. Додатково встановлено спарений 7,62-мм кулемет ПКТМ і дистанційно керовану установку з 12,7-мм «Корд».
Ця комбінація дає перевагу в дальності ураження порівняно з танками, які стріляють лише звичайними снарядами. Водночас точність і швидкість реакції залежать від підготовки екіпажу та якості даних від зовнішніх джерел.
Захист: «Релікт», активні системи та протидронові рішення
Базовий захист складається з багатошарової комбінованої броні корпусу й башти. Зверху встановлено модульний динамічний захист третього покоління «Релікт» з елементами 4С23. Він ефективніше, ніж «Контакт-5», протидіє тандемним кумулятивним засобам і знижує пробивну здатність підкаліберних снарядів. Орієнтовний еквівалент лобової проєкції оцінюють у 1100–1200 мм проти кінетичних боєприпасів і до 1900 мм проти кумулятивних.
Борти й дах захищені слабше. У бойових умовах це виявилося критичним. На машинах з’явилися польові «мангали» — решітчасті екрани й навіси проти FPV-дронів, системи РЕБ, додаткові димові пускові установки та маскувальні сітки. З 2025–2026 років на частину нових Т-90М інтегрують комплекс активного захисту «Арена-М» з режимом протидії дронам. Система використовує радіолокацію для виявлення загрози та запускає перехоплювачі на дистанції до кількох десятків метрів. Кількість перехоплювачів обмежена (зазвичай близько 12 у базовій конфігурації), тому повний захист від масованих атак дронів вона не забезпечує.
Найвразливішим місцем залишається карусельний автомат заряджання в бойовому відділенні. При пробитті нижньої частини корпусу або кільця башти часто відбувається детонація боєкомплекту з характерним «підкиданням» башти. У Т-90М ризик частково зменшено за рахунок виносу частини снарядів і покращеної системи пожежогасіння, але архітектурна особливість родини Т-72/Т-90 зберігається.
Мобільність і силова установка
Дизельний двигун В-92С2Ф розвиває 1130 к.с. При масі близько 48 тонн питома потужність становить приблизно 23–23,5 к.с./т. Це забезпечує швидкість до 60–70 км/год по шосе та до 45–50 км/год по пересіченій місцевості. Запас ходу без додаткових бочок — близько 550 км. Низький питомий тиск на ґрунт допомагає на м’яких ґрунтах.
Обмеження трансмісії — лише одна передача заднього ходу зі швидкістю близько 4,8–5 км/год. У сучасних умовах, коли потрібно швидко відійти від артилерії чи рою дронів, це стає помітним недоліком. На частині машин з’явилася автоматична коробка, але базове управління важелями залишилося. Додаткова силова установка дозволяє живити електроніку без запуску основного двигуна.
Машина добре підходить для пересування по дорогах і відносно твердих ґрунтах, але важкі умови потребують уважної логістики палива та технічного обслуговування.
Бойове застосування та втрати
Т-90М активно застосовували на різних напрямках з 2022 року. Танк використовували для вогневої підтримки, проривів і оборони. Підтверджені випадки виживання після підриву на міні або влучання ПТРК завдяки «Релікту» та конструктивним особливостям. Водночас значна кількість машин була знищена або пошкоджена FPV-дронами, мінами, артилерією та іншими засобами.
За даними відкритих джерел, зокрема Oryx, станом на осінь 2026 року візуально підтверджено понад 150 втрат Т-90М (знищені, пошкоджені, захоплені). Реальна кількість вища, оскільки не всі епізоди фіксують на фото чи відео. Частину захоплених машин використовували українські підрозділи. Виробництво компенсує втрати: оцінки для 2024–2025 років коливаються в діапазоні 150–300 одиниць на рік (нові та глибоко модернізовані), а поставки тривали й у 2026-му.
Тактика змінилася в бік більшої обережності: танки частіше діють з дистанції, під прикриттям РЕБ і з додатковим захистом. Повністю усунути загрозу масованих дронових атак поки не вдалося.
Порівняння з іншими танками
Для оцінки місця Т-90М корисно зіставити ключові параметри з іншими машинами, які зустрічаються на тому ж театрі або в аналогічних класах.
| Параметр | Т-90М | Т-72Б3М (орієнтовно) | Leopard 2A6 / M1A2 (орієнтовно) |
|---|---|---|---|
| Бойова маса | ~48 т | ~46–48 т | 62–70+ т |
| Екіпаж | 3 (автомат заряджання) | 3 | 4 (ручне заряджання) |
| Потужність двигуна | 1130 к.с. (дизель) | 1130 к.с. | ~1500 к.с. |
| Швидкість заднього ходу | ~5 км/год | ~5 км/год | до 30–40+ км/год |
| Керовані ракети з гармати | Так, до 5 км | На частині | Ні |
| Динамічний захист | «Релікт» | «Релікт» / «Контакт-5» | Зазвичай без або інший тип |
Дані наведено за відкритими оцінками з військових довідників і аналітичних оглядів (зокрема Wikipedia та спеціалізованих оборонних ресурсів). Т-90М легший і дешевший у виробництві, має перевагу в можливості стріляти ПТРК з основного калібру, але поступається західним машинам у швидкості відходу та загальній живучості екіпажу при пробитті.
Цікаві факти
- Перші серійні Т-90М надійшли у війська ще до повномасштабного вторгнення, і частина з них брала участь у початкових боях 2022 року.
- Низький силует і відносно невелика маса дозволяють використовувати мости та дороги, які можуть бути проблемними для важчих західних танків.
- У 2026 році з’явилися повідомлення про випробування оновленого «Арена-М» саме в режимі перехоплення дронів під час навчань, а також про інтеграцію системи в нові партії.
- Карусельне заряджання дає високу скорострільність, але водночас є головною причиною характерних «польотів башти» після влучання в нижню частину.
- Виробництво на «Уралвагонзаводі» в Нижньому Тагілі залишається ключовим для підтримання чисельності бронетанкових сил, оскільки запаси старих корпусів із сховищ поступово вичерпуються.
Ці деталі ілюструють, як конструкція, створена ще в радянський період, адаптується до нових загроз через поступові доопрацювання. Повна заміна на принципово іншу платформу на кшталт «Армата» поки не відбулася в масовому порядку, тому Т-90М залишається основним сучасним серійним танком.
Машина поєднує перевірену базу з сучасними системами спостереження й захисту, але вимагає від екіпажів і командування врахування специфічних обмежень — низької швидкості заднього ходу, вразливості даху та боків до дронів, а також ризику детонації боєкомплекту. У 2026 році акцент змістився на багатошарову оборону: броню, динамічний захист, решітки, РЕБ і елементи активного захисту. Це дозволяє підтримувати бойову ефективність, хоча й не робить танк невразливим у середовищі насиченому безпілотниками.