By Світлана Князєва 
Норма сучасної української літературної мови однозначна: після прийменника по у значенні спрямованої дії чи місця іменник ворота стоїть у місцевому відмінку множини — по воротах. Форма по воротам належить давальному відмінку і в цій конструкції є ненормативною: її підживлює калька з російського «бить по воротам».
Слово ворота існує лише в множині. Місцевий відмінок тут має закінчення -ах (паралельно -ях): по воротах, у воротах, на воротах. Давальний — воротам — потрібен в інших сполуках: підійти до воріт, передати ключі воротам садиби звучить інакше й іншу граматичну роль виконує.
Найчастіше сумнів виникає в футбольній мові, де фраза «удар по воротах» звучить щохвилини. Той самий механізм працює й поза стадіоном: стукіт по воротах двору, малюнок на воротах, іній на воротах. Нижче — повна відміна, причини помилки, мнемоніка Олександра Авраменка та робочі формули для мовлення й тексту.
Звідки взялася пара «по воротам» і чому вона тримається
Російська конструкція бить по воротам будується на давальному відмінку. Українська для того самого змісту обирає місцевий: дія «розлита» по поверхні чи спрямована на об’єкт як на місце влучання. Коли десятиліттями слухаєш російськомовні трансляції, вухо звикає до -ам, і рука сама пише «по воротам» у чаті після голу.
У шкільній граматиці це давно розкладено по полицях. У місцевому відмінку множини нормативні закінчення -ах / -ях. Форми на -ам / -ям після по у просторовому й «ударному» значенні вважаються ненормативними: не «по містам», а по містах; не «по селам», а по селах; не «по полям», а по полях. Слово ворота сюди лягає так само рівно, як штани чи чоботи: на штанах, у чоботах, по воротах.
За моїм досвідом роботи з текстами коментаторів і шкільних робіт, помилка майже завжди сидить не в незнанні слова, а в змішуванні двох відмінків. Людина пам’ятає «воротам» як «правильну множину» і підставляє її всюди. Давальний тут нікуди не зникає — він просто відповідає на інше питання: кому? чому?, а не на кому? на чому? по чому?.
Як змінюється слово «ворота»
Іменник належить до плюраліа тантум: однини в літературній мові немає. Наголос у називному — воро́та, у родовому зміщується: ворі́т. Паралельні м’які варіанти давального, орудного й місцевого (-ям, -ітьми/-ями, -ях) словники фіксують як допустимі, проте в нейтральному мовленні частіше звучать тверді форми.
| Відмінок | Форма | Питання | Приклад |
|---|---|---|---|
| Називний | воро́та | що? | Ворота вже пофарбовані. |
| Родовий | ворі́т | чого? від чого? | Ключ від воріт загубився. Удар від воріт. |
| Давальний | воро́там, воро́тям | кому? чому? | Не варто приписувати воротам провину за промах. |
| Знахідний | воро́та | що? | Відчини ворота. Побачив ворота суперника. |
| Орудний | воро́тами, ворі́тьми | чим? | Двір обгородили новими воротами. |
| Місцевий | воро́тах, воро́тях | на чому? у чому? по чому? | Стоїть у воротах. Б’є по воротах. |
| Кличний | воро́та | — | Ой ви, ворота високі. |
Дані словозміни узгоджені зі словниковою парадигмою на goroh.pp.ua та з поясненнями Олександра Авраменка на unian.ua. Зверніть увагу: після прийменника до потрібен родовий — до воріт, а не «до воротам». Після від теж родовий: від воріт.
Прийменник «по» і місцевий відмінок множини
Прийменник по в українській мові працює зі знахідним і місцевим відмінками. З давальним у сучасній нормі він не сполучається. Саме ця деталь відсікає кальку «по воротам»: закінчення -ам тут граматично «чуже» конструкції.
З місцевим по передає місце поширення дії, поверхню, повторюваність, іноді спосіб. Ходити по дворах. Їздити по дорогах. Читати по складах. Бити по воротах. У всіх цих сполуках іменник відповідає на питання по чому? / по кому? і має закінчення місцевого множини.
Коротка формула: якщо після «по» стоїть множина і йдеться про місце чи напрям дії, ставте -ах або -ях. По містах, по селах, по полях, по воротах.
В однині після по часто існують паралелі: по місту і по місті, по селу і по селі, по Дніпру і по Дніпрі. У множині такої розвилки немає: нормативне поле одне — -ах/-ях. Тому «по воротам» не можна виправдати «варіантністю»: варіантність тут стосується інших відмінків і інших чисел.
Окремо варто відрізняти знахідний після по, коли йдеться про межу: вода по коліна, сніг по пояс, працювати по п’ятницю. Ворота в знахідному збігаються з називним — ворота, тож фраза «б’є по ворота» без закінчення -х виглядає обірваною і в нормі не вживається.
Сусіди по помилці: ті самі -ам замість -ах
Одна схема тягне за собою десятки інших. Якщо закріпити правильне по воротах, легше вирівняти решту мовлення.
- По містах, по селах, по вулицях — місце пересування або поширення; «по містам» калькує російську давальну модель.
- По полях, по лісах, по горах — простір; поетичне «по полю» в однині можливе, у множині лишається по полях.
- По штанах, по чоботах, по окулярах — парні й «тільки множинні» іменники поводяться так само, як ворота.
- По складах, по пальцях — спосіб дії; «по складам» — типова шкільна помилка.
- По святах, по ночах — час після межі або повторюваність; стилістично інколи краще ночами, щосереди, але форма з по + місцевий залишається літературною.
У практиці редагування новин найчастіше «ламаються» саме спортивні й побутові речення: «ходили по магазинам», «розклеїли оголошення по під’їздам», «команда била по воротам». Усі три лікуються однією заміною закінчення.
Футбольна фраза, яку чути щосуботи
На полі ворота — це вже не стулки садиби, а спортивна загорожа з поперечиною й сіткою, куди спрямовують м’яч чи шайбу. Словник української мови фіксує це значення окремим пунктом. Граматична поведінка слова від цього не змінюється: ворота лишаються множиною з місцевим на -ах.
Олександр Авраменко багаторазово пояснював пару «по воротам / по воротах» у коротких уроках — зокрема в ефірах ТСН і в матеріалах UNIAN. Його підказка тримається на вигуку радості: коли забивають гол, трибуна видихає «Ах!». Це саме -ах, яке потрібне в місцевому: по воротАХ. Далі він вибудовує ряд: по містах, по селах, по воротах.
Правильно казати й писати: удар по воротах, бити по воротах, дев’ять ударів по воротах за тайм, м’яч просвистів повз ворота, голкіпер стояв у воротах.
Корисний словничок поруч, щоб не «вирівняти» одну форму й не зламати сусідню:
- удар по воротах — місцевий;
- удар від воріт — родовий після від;
- стояти у воротах / на воротах — місцевий;
- вийти з воріт — родовий;
- підійти до воріт — родовий після до;
- пробити ворота — знахідний;
- сітка воріт — родовий.
Польською на полі часто кажуть bramka, і в коментарях інколи спливає бажання замінити українські ворота на браму. У спортивній термінології України закріпилося саме ворота. Брама — слово з іншим стилістичним і предметним відтінком.
Ворота, брама, фіртка й «врата»
Етимологічно ворота йдуть від праслов’янського *vorta, пов’язаного з дієсловом «замикати» та з огорожею. Брама прийшла через польську й чеську від кореня зі значенням «боронити». Тому брама в словниках — великі, часто монументальні ворота при мурі, фортеці, монастирі. Фіртка — хвіртка, хідничок для людини. Церковнослов’янізм врата живе в урочистому й релігійному мовленні: Царські врата, врата раю.
У звичаєвій культурі ворота — межа двору. За ними кінчалася відповідальність господаря за гостя. На весіллі молодого могли «не пускати», доки не викупить прохід. «Ходити коло воріт» у говірках означало намір свататися. Скрипучі ворота обростали примовками про сварливих сусідок. Усе це — той самий іменник, і в місцевому він знову ж таки буде на воротах, у воротах, по воротах: вінок на воротах, напис на воротах, стукіт по воротах серед ночі.
Для тексту важливо не змішувати предмет і відмінок. Можна точно сказати «підійшли до брами монастиря» і так само точно — «стукали по воротах хати». Помилка починається не з вибору синоніма, а з закінчення після по.
Порівняння правильних і хибних сполук
Нижче зібрано частотні конструкції, які в пошуку й у живому мовленні плутають найдужче. Перший рядок таблиці виділено, щоб око одразу чіплялося за орієнтир.
| Конструкція | Ненормативно | Норма | Чому саме так |
|---|---|---|---|
| Удар у футболі | удар по воротам | удар по воротах | Місцевий множини після по |
| Спрямована дія | бити по воротам | бити по воротах | Та сама модель, що «бити по барабанах» |
| Напрям до об’єкта | підійти до воротам | підійти до воріт | Після до — родовий |
| Вихід із простору | вийти з воротам | вийти з воріт | Після з у значенні «звідки» — родовий |
| Місце перебування | стояти по воротам | стояти у воротах / на воротах | Локатив з у/на |
| Удар голкіпера | удар від воротам | удар від воріт | Після від — родовий |
| Поверхня стулок | малюнок по воротам | малюнок на воротах / розпис по воротах | На — поверхня; по + місцевий теж можливий |
У нашій практиці правки спортивних текстів найстійкіша паразитична форма саме «по воротам». Друге місце ділять «до воротам» і «від воротам». Виправлення трьох цих вузлів закриває більшість побутових зривів.
Як поставити форму на автомат
Мнемоніка з «Ах!» працює, бо коротка. Їй варто додати ще два якорі — слуховий і логічний.
- Ряд-сусід. Промовте вголос: по містах — по селах — по полях — по воротах. Ритм закінчення сам витісняє -ам.
- Питання до слова. Якщо відповідаєте «по чому? / на чому?», беріть місцевий. Якщо «кому? чому?» без відтінку місця — давальний, і тоді воротам живе окремо, не після цього по.
- Заміна іменника. Підставте барабани або дверима/дверях: б’є по барабанах, стукає у дверях. Вухо одразу чує фальш «по барабанам».
- Письмовий стоп-кадр. Перед публікацією посту гляньте на всі по + множина. Закінчення має бути -ах/-ях, якщо це простір, поверхня чи удар.
- Окремий список винятків для по. Не плутати з випадками, де по взагалі краще замінити: не «комісія по складанню», а комісія зі складання; не «працювати по професії», а за фахом; не «надіслати по місцю проживання», а за місцем проживання. Це вже не відмінок воріт, а межі самого прийменника.
Для початківців зручно тримати мінішпаргалку на холодильнику чи в нотатках телефону: по воротах, у воротах, на воротах, до воріт, від воріт, з воріт, за воротами. Сім форм закривають майже всі життєві сюжети — від хвіртки в селі до статистичного рядка «удари по воротах / у площину».
Просунутим читачам варто пам’ятати стилістичну гнучкість. У художньому тексті орудний ворітьми звучить густіше за воротами. Місцевий на воротях має м’який діалектний відтінок і в художній прозі доречний, у спортивному репортажі краще лишити тверде на воротах. Норма допускає обидва варіанти місцевого; не допускає лише підміну місцевого давальним після по.
Де форма «по воротах» працює поза футболом
Граматика не живе лише на стадіоні. Той самий місцевий потрібен, коли дитина стукає по воротах сусідського двору, коли реставратори наносять грунт по воротах старої брами, коли вітер гуляє по воротах і стулка б’ється об стовп. У технічному описі можна зустріти «датчики встановлено на воротах», «фарба лягла по воротах нерівномірно». Скрізь питання одне: на чому? по чому?
Орфоепічно наголос у місцевому тримається на -о-: воро́тах. Не варто переносити наголос родового ворі́т на інші відмінки без потреби: «на ворі́тах» у нейтральному мовленні ненормативне. Паралель воро́тях можлива, але в офіційному й публіцистичному стилі переважає воро́тах.
Якщо редагуєте чужий текст, перевіряйте не лише іменник, а й узгодження. Хибне «по великим воротам» тягне за собою ще й давальний прикметника. Норма: по великих воротах, по нових воротах, по жовтих воротах стадіону. Прикметник у місцевому множини має -их/-їх, іменник — -ах/-ях. Ця пара тримає фразу цілою.
Робочий мінімум на кожен день: б’ємо по воротах, стоїмо у воротах, відходимо від воріт і підходимо до воріт. Чотири прийменники — чотири різні відмінки. Змішати їх легше, ніж здається, розвести — справа двох хвилин уваги.
Мова трибун змінюється швидше за підручник, але підручник у цьому пункті не хитається. Місцевий множини з по вимагає -ах. Слово ворота цьому правилу підкоряється так само чітко, як міста, села й поля. Той, хто раз проговорить ряд «по містах, по селах, по воротах», уже рідко повертається до давальної кальки. А вигук «Ах!» після гола лише закріплює закінчення, яке мова тримала задовго до першого свистка на львівському полі кінця ХІХ століття.