By Світлана Князєва 
Рош га-шана — єврейський Новий рік, «голова року», який відзначають 1 і 2 тішрея. Свято відкриває Десять днів каяття і веде до Йом Кіпура: у цей час, за традицією, зважують учинки минулого року, а вирок у Книзі життя ще можна змінити добрими справами, молитвою і примиренням.
Центральна заповідь — почути шофар, ріг барана. За столом їдять яблука з медом, круглу халу, гранат і голову риби: кожна страва несе коротке побажання на новий рік. Вітання звучить просто — «Шана това у-метука», доброго й солодкого року.
У 2026 році свято триває від заходу сонця 11 вересня до ночі 13 вересня і відкриває 5787 рік; у 2027-му — від вечора 1 жовтня до ночі 3 жовтня, початок 5788 року. Обидва рази перший день припадає на шабат, тому шофар сурмлять лише другого дня.
Звідки взялася «голова року»
Назва рош га-шана буквально означає «голова року». У Торі цей день ще не має такої назви: у книзі Ваїкра його названо зікарон труа — пам’яттю про трублення, а в Бемідбар — йом труа, днем трублення. Йдеться про перший день сьомого місяця, священне зібрання, коли не працюють і трублять у ріг.
Ім’я «рош га-шана» закріпилося пізніше, у Мішні. Там перелічено чотири «голови року» для різних відліків: нісан — для царів і свят, елул — для десятини з худоби в одній з думок мудреців, тішрей — для звичайних років, шміти, ювілеїв, посадок і овочів, шват — для дерев. Саме перший тішрея став головним цивільним новоліттям, від якого рахують роки єврейського календаря.
За рабі Еліезером, цього дня завершилося створення людини. Звідси подвійний тон свята: коронація Царя світу і водночас суд над людьми. Радість столу стоїть поряд із серйозністю молитовника-махзора, де вставлені особливі уривки про царство, пам’ять і шофар.
Коли святкують рош га-шана у 2026–2028 роках
Єврейський календар місячно-сонячний: місяці йдуть за місяцем, а високосний місяць додають сім разів за дев’ятнадцять років, щоб свята не з’їжджали з сезону. Тому рош га-шана завжди припадає на вересень або початок жовтня, але конкретна дата стрибає. День починається із заходу сонця напередодні, а не опівночі.
Найближчі дати виглядають так.
| Григоріанський рік | Єврейський рік | Початок (захід сонця) | Кінець (ніч) | Особливість |
|---|---|---|---|---|
| 2026 | 5787 | п’ятниця, 11 вересня | неділя, 13 вересня | перший день — шабат, шофар 13 вересня |
| 2027 | 5788 | п’ятниця, 1 жовтня | неділя, 3 жовтня | перший день знову шабат, шофар 3 жовтня |
| 2028 | 5789 | середа, 20 вересня | п’ятниця, 22 вересня | шофар в обидва ранкові дні |
Дати звірені за календарем Hebcal і поясненнями Chabad.org. Стрибок з 11 вересня 2026-го на 1 жовтня 2027-го не випадковий: 5787 рік був високосним і довгим, тому наступне новоліття відсунулося майже на три тижні. За правилами календаря перший день рош га-шана не припадає на неділю, середу чи п’ятницю.
Шофар: ріг, який будить, а не прикрашає службу
Шофар роблять із рогу кошерної тварини, найчастіше барана: серцевину виймають, ріг вигинають і полірують. Баранячий ріг нагадує про акеду — зв’язування Іцхака, коли баран замінив жертву. Слухати звук — заповідь саме слухача, а не лише того, хто сурмить.
Звуки три: текія — довгий рівний поклик, шеварим — три уривчасті «схлипи», тера — дрібна дріб із щонайменше дев’яти коротких ударів. Базова серія після читання Тори дає 30 звуків, під час мусафа додають ще серії, і в більшості общин виходить близько ста трублень за ранок. Дехто додає ще тридцять після служби.
Якщо перший день припадає на шабат, шофар не сурмлять: мудреці побоювалися, що хтось понесе ріг вулицею до знавця, а носити в громадському місці в суботу заборонено. Саме так буде і 12 вересня 2026-го, і 2 жовтня 2027-го — головне трублення переноситься на недільний ранок.
Поза синагогою ріг можуть принести додому чи в лікарню того ж дня до заходу сонця, якщо людина не дійшла на службу. Жінки не зобов’язані чути шофар за буквою закону, але в більшості громад чують його разом з усіма.
Книга життя і десять днів, коли вирок ще не запечатаний
Рош га-шана називають також йом га-дін, днем суду. За образом літургії, цього дня записують долю на рік уперед: хто житиме, хто піде, кому буде спокій, а кому тривога. Рішення не вважають остаточним. Десять днів від 1 до 10 тішрея — ямім нораїм, дні трепету, або асерет ємей тшува, десять днів повернення. Печатка, за традицією, лягає на Йом Кіпур.
Тому між яблуком у меді й постом Йом Кіпура лежить тиждень конкретних жестів: вибачитися в людини, якій завдав шкоди, повернути борг, дати цдаку. Небесний суд у цій логіці не скасовує земного — ображений ближній має почути вибачення першим. Молитви махзора крутяться навколо трьох вузлів: малхуйот (царство), зіхронот (пам’ять), шофарот (трублення).
Після Йом Кіпура календар не відпускає: за кілька днів починається Сукот. Осінній цикл тримає людину між судом, примиренням і радістю куреня просто неба.
Стіл, де кожна страва каже побажання
Святкова трапеза починається після запалення свічок і кідуша. Халу печуть круглою — рік замикається в коло, а не в пряму дорогу буднів. Її вмочують у мед, а не в сіль. Потім ідуть симанім, символічні страви, часто з грою слів на івриті.
| Страва | Зв’язок | Побажання |
|---|---|---|
| Яблуко в меді | солодкість плоду й меду | щоб рік був добрим і солодким |
| Фінік (тамар) | співзвучне «там» — завершити | щоб закінчилися вороги й гіркота |
| Гранат | безліч зернят | щоб заслуги множилися, як зерна |
| Голова риби | буквальне «рош» — голова | бути головою, а не хвостом |
| Буряк, цибуля-порей, гарбуз | корені слів про усунення й розсічення зла | щоб відступили перешкоди |
| Морква кружальцями | ашкеназький звичай, монети й «множити» | достаток і примноження добрих справ |
Другого вечора додають новий плід сезону — той, якого ще не їли цього року, — і читають шегехеяну, подяку за те, що дожили до цієї миті. Медовик, родзинки в халі, ґефілте фіш із головою на тарелі тримають стіл між урочистістю і домашнім теплом. Сефардські й ашкеназькі набори симанім трохи різняться, сенс один: почати рік добрим знаком.
Ташліх біля води
Після обіду першого дня, а якщо він шабат — другого, громада йде до річки, озера чи моря. Читають уривок із Міхи: «Ти кинеш у морську глибочінь усі їхні гріхи». Кишені вивертають, крихти хліба пускають за водою. Назва ташліх і є тим дієсловом — «Ти викинеш».
Звичай пізній: його не знає Талмуд, сліди ведуть у середньовічну Німеччину, приблизно до XV століття. Вода тут не «змиває» провину магічно. Вона тримає образ відпускання того, що вже названо й за що вже попросили вибачення. У Києві, Дніпрі чи Одесі для цього вистачає набережної; у маленькому місті — ставка за синагогою.
Дім, синагога і Умань
Напередодні запалюють свічки, у п’ятницю — з шегехеяну, бо це і ерев шабат, і початок свята. Робота, заборонена в суботу, заборонена і в ці два дні, з єврейсько-святковою різницею: готувати їжу з уже наявного вогню в йом тов можна, переносити речі в місті — теж, якщо немає ерува. Коли шабат іде першим, як у 2026 і 2027 роках, страви на неділю готують заздалегідь: у суботу для другого дня не варять.
В Україні свято має додатковий адресний вимір. Рабі Нахман із Брацлава в останній рік життя кликав учнів зібратися з ним на рош га-шана; після його смерті в Умані 1810 року брацлавські хасиди читають це як заклик приїздити до могили. Навіть у роки повномасштабної війни туди з’їжджаються десятки тисяч паломників. Частина рабинів інших напрямів вважає важливішим лишатися з родиною в своїй синагозі. Для більшості єврейських родин України свято все одно відбувається вдома і в громаді, а не на паломницькій стежці.
Вітати можна будь-кого, не лише одновірців: «Шана това» — доброго року, «Шана това у-метука» — доброго й солодкого року. Перед Йом Кіпуром додають побажання бути вписаним і запечатаним у Книгу життя.
Цікаві факти
- У Торі місяць тішрей — сьомий, а не перший. Релігійний рік починається з нісана, весняного місяця виходу з Єгипту, а цивільний — восени, з рош га-шана.
- Звичайні сто трублень складаються з текії, шеварим і теруа; громади сперечаються лише про дрібні додатки після служби, а не про сам набір звуків.
- Ташліх не згадується ні в Талмуді, ні в ранніх кодексах: це звичай пізнього Середньовіччя, який прижився майже повсюдно.
- Гранат у побажаннях пов’язують із 613 заповідями, хоча точна кількість зернят у плоді коливається — символ тримається на образі множини, а не на бухгалтерії.
- Другий день свята за межами Ізраїлю — давнє правило діаспори через непевність місячного календаря; в Ізраїлі рош га-шана теж тримають два дні, на відміну від частини інших свят.
Після цих двох днів календар не закривається солодким фіналом. Попереду піст Ґдалії, будні покаяння і Йом Кіпур, а на столі ще кілька днів пахне медом. Рош га-шана лишає після себе не феєрверк, а короткий, дуже конкретний список: кого попросити пробачити, який борг закрити і який звук рогу ще довго стоїть у вухах.