By Світлана Князєва 
Стара назва Одеси — це не одне застигле слово, а цілий шар імен. Найчастіше мають на увазі Хаджибей (також Гаджибей, Аджибей, Ходжабай): саме так поселення фігурувало в османських і російських документах аж до середини 1790-х. Ще раніше в джерелах XV століття з’являється Коцюбіїв / Качибей / Kaczubyeiow — порт Великого князівства Литовського, з якого відправляли зерно до Константинополя.
Сучасне слово «Одеса» в офіційних паперах закріпилося лише 1795 року. Рескрипт Катерини II від травня 1794-го ще наказував будувати гавань у Хаджибеї. Окремого указу з формулюванням «відтепер іменувати Одесою» історики так і не відшукали: нова назва просто з’являється в акті про Вознесенську губернію поруч зі старим тюркським іменем.
Для початківця достатньо запам’ятати три сходинки: Коцюбіїв — Хаджибей — Одеса. Для уважнішого читача відкривається густіша карта: генуезька Джинестра на портоланах XIV століття, фортеця Єні-Дунья («Новий Світ»), народний український Адес і лиман, який досі носить ім’я Хаджибея.
Чому в міста було кілька минулих імен, а не одне «старе»
Берег Одеської затоки ніколи не був порожньою сторінкою, на яку імперія просто поставила штамп. Тут змінювалися володарі, мови канцелярій і самі типи поселення: якірна стоянка, митниця, замок на скелі, османська паланка, нарешті портове місто з регулярним планом. Кожна влада залишала свою вимову того самого місця.
Саме тому запит «стара назва Одеси» дає різні відповіді в різних книжках. Польський хроніст писав по-своєму, османський мандрівник — по-своєму, російський указ — уже третьою фонетикою. Качибей, Качубіїв, Коцюбіїв, Кочубіїв, Хаджибей, Гаджибей, Годжабей, Аджибей — це не сім різних міст. Це одне узбережжя, пропущене крізь різні абетки.
Досвідченому читачеві варто розрізняти ойконім поселення і назву фортеці. У XVIII столітті турки звели біля старого укріплення нову твердиню Єні-Дунья. Початківець часто зливає їх в одне слово «Хаджибей». На картах і в рапортах це іноді різні точки одного комплексу: пристань, замок, «новий світ» поруч зі старим.
Ще одна пастка — плутати безперервне місто з перерваним життям місця. Між античними гаванями, генуезькою стоянкою, литовським портом і османською фортецею бували десятиліття запустіння. Ім’я трималося міцніше за кам’яні стіни.
Коцюбіїв на сторінках Длугоша: порт, зерно і Велике князівство
Перша надійно цитована писемна згадка — хроніка Яна Длугоша. Під 1415 роком (частина дослідників уточнює, що описана подія ближча до 1413-го) згадується порт Kaczubyeiow, звідки до обложеного Константинополя йшло зерно. Це вже не легенда про «дике поле», а торговельний пункт із митницею на морському березі.
Назва Коцюбіїв / Качибей тримається на двох конкуруючих етимологіях. Литовсько-руська версія веде до шляхтича Коцюби-Якушинського, пов’язаного з освоєнням узбережжя за Вітовта. Тюркська — до бека Хаджі, чий титул «бей» міг прилипнути до місцевості після битви на Синіх Водах і подальшого розкладу степових влад. Обидві гіпотези пояснюють звучання, жодна не має «метрики засновника» XIV століття.
Для початківця важливий простий висновок: за півтора століття до імперського порту тут уже вантажили хліб. Для дослідника — нюанс джерел. Длугош писав пізніше описаних подій, дату інколи зсувають, а варіанти латиниці (Kaczubyeiow, Caczibei, Cacubius) роз’їжджаються так само, як пізніші «Качибей» і «Кочубіїв» у східнослов’янських актах.
Коцюбіїв — не «село на місці майбутньої Одеси», а середньовічний порт із власною логістикою. Саме ця деталь руйнує зручну казку про місто, яке нібито народилося з нуля 1794 року.
У XV–XVI століттях контроль над берегом переходив від Великого князівства Литовського до османсько-кримської орбіти. Ім’я при цьому не зникло: воно лише набрало тюркського присмаку. Так Коцюбіїв повільно ставав Хаджибеєм, не змінюючи географії затоки.
Хаджибей, Ходжабай і Єні-Дунья — османський шар того ж берега
Хаджибей у вузькому сенсі — укріплене поселення й гавань на місці нинішнього центру Одеси. У ширшому — уся окружна топоніміка: замок, пристань, пізніше лиман. Арабське хаджі означає прочанина до Мекки; бей — господаря, князя. Звідси популярний переклад «той, хто звершив хадж», хоча назва могла закріпитися й від конкретного правителя, а не від абстрактного паломництва.
Османський мандрівник Евлія Челебі в XVII столітті описував «землю фортеці Ходжабай». Інші європейські автори бачили вже руїни або тонкий замок із маяком. Життя тут не було рівним: козацькі рейди, зокрема 1769 року, спалювали оселі, а камінь стін переживав дерев’яні хати.
У 1760-х роках османи посилили позицію новою фортецею Єні-Дунья — «Новий Світ». Санджак входив до орбіти Сілістри / Озі. Зерно знову йшло морем, сіль добували на лиманах, чумаки й запорожці знали дорогу не гірше за гарнізон. Це вже не «порожній берег перед Дерибасом», а військово-торговельний вузол Едисану.
14 (25) вересня 1789 року фортецю взяли російські війська Йосипа де Рібаса за участі чорноморських козаків Захарія Чепіги та Антона Головатого. Ясський мир 1791–1792 років юридично віддав край імперії. І все ж у рескрипті 27 травня (7 червня) 1794 року імператриця наказує влаштувати військовий порт у місті Хаджибей. Стара назва Одеси ще кілька років живе в канцелярії тієї самої держави, яка нібито «заснувала нове місто».
Джинестра і античні гавані: імена, яких немає в коротких відповідях
Якщо зупинитися лише на парі «Хаджибей — Одеса», картина стає площинною. На італійських портоланах кінця XIII — XV століть узбережжя Одеської затоки позначене як Джинестра (Zinestra, La Ginestra). Це генуезька якірна стоянка або невелика факторія в системі чорноморської торгівлі після Нікейського / Німфейського договору, що відкрив генуезцям море.
Локалізація Джинестри дискусійна: історики шукають її між Сухим, Хаджибейським і Куяльницьким лиманами, інколи ближче до нинішнього історичного центру, інколи до Лузанівки. Назва, ймовірно, від італійського ginestra — «дрок», рослини, яка дала також геральдичний слід. У 2025 році в Одесі з’явилася Джинестровська вулиця — рідкісний випадок, коли середньовічний шар повернувся на табличку.
Глибше лежать античні орієнтири. Античні перипли згадують гавань істріан та інші якірні місця між Тірою й Ольвією. Окремі ономасти виводять найдавніший шар від *Istrians* — «людей з берегів Істру». Це вже гіпотеза для спеціаліста, не побутова «перша назва». Важливо інше: імперські картографи XVIII століття охоче накладали на цей берег грецькі імена, навіть коли точна точка античної колонії була спірною.
За моїм досвідом читання краєзнавчих оглядів протягом кількох сезонів, саме цей «середній» шар — Джинестра, Єні-Дунья, народний Адес — найчастіше випадає з коротких новинних текстів. А саме він пояснює, чому питання про стару назву Одеси не закривається одним словом.
Як з’явилося слово «Одеса» і чому указу про перейменування так і не знайшли
Уперше «Одеса» спливає в імперському документі зими 1795 року — в акті про створення Вознесенської губернії. Формулювання промовисте: місто названо Одесою і одразу пояснено, що татари іменують його Гаджибеєм. Канцелярія сама визнає штучність нового ярлика.
Авторство найчастіше приписують Адріану (Андріяну) Грибовському, уродженцю Лубен, правителю канцелярії Платона Зубова й людині, через руки якої проходили рескрипти Катерини II. У пізніших записках він писав, що замість Хаджибея назвав місце Одесою, а імператриця назву затвердила. Частина істориків приймає це як правдоподібне свідчення сучасника, частина нагадує: мемуари писалися десятиліттями пізніше, тож абсолютної «розписки винахідника» немає.
Чому саме Одеса? Найнадійніша рамка — «грецький проєкт» і мода кінця XVIII століття давати південним містам античні імена: Севастополь, Сімферополь, Тирасполь, Ольвіополь. За зразок узяли Одессос (Ὀδησσός). Проблема в географії: справжній античний Одессос стояв на місці нинішньої Варни, а не на одеському березі. Імперія запозичила звучання, а не точну археологічну адресу.
Є й інші версії. Одна пов’язує назву з краєм Едисан (Єдісан) і навіть із рядком козацької пісні про «одесанський Кочубей». Інша, фольклорна, виводить Одесу з перевернутого французького assez d’eau — «води досить». Це дотепна салонна етимологія, не документ. Зустрічається й зовсім маргінальний слід санскриту (Godesha) — його варто знати як курйоз, а не як робочу гіпотезу.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли група туристів щиро сперечалася біля Дюка: одні вимагали «дати Катерині пальму заснування», інші — «повернути Хаджибей на герб». Обидві сторони говорили про різні речі. 1794 рік — старт масштабного портового будівництва за проєктом Франца де Воллана й адміністрування де Рібаса. 1415-й — перша писемна фіксація порту-попередника. 1795-й — поява нового імені. Три дати, три різні сенси.
Назви одного берега крізь століття
Таблиця нижче зводить основні шари, щоб не тримати їх у голові як розсип синонімів.
| Період | Назва в джерелах | Хто так називав | Що стоїть за іменем |
|---|---|---|---|
| античність (гіпотези) | гавань істріан / Істріан | грецькі перипли, сучасна ономастика | якірне місце між Тірою та Ольвією, не безперервне місто |
| кін. XIII–XV ст. | Джинестра, Ginestra, Zinestra | генуезькі портолани | факторія або стоянка в системі чорноморської торгівлі |
| XV ст. | Коцюбіїв, Качибей, Kaczubyeiow | хроніка Длугоша, литовсько-руський контекст | порт і митниця, вивіз зерна |
| XVI–XVIII ст. | Хаджибей, Ходжабай, Гаджибей | османські, кримські, пізніше російські акти | фортеця, пристань, санджак Едисану |
| 1760-ті | Єні-Дунья | османська адміністрація | нова фортеця «Новий Світ» біля старого укріплення |
| від 1795 | Одеса / Одесса | імперська канцелярія, далі міська традиція | грецизована назва за модою «грецького проєкту» |
| XIX ст., народна мова | Адес, Гадес, Одес | чумацькі пісні, словник Грінченка | жива українська вимова ще до літературної норми |
Зведення складено за хронікою Яна Длугоша, енциклопедичними статтями про ойконім Одеси та ономастичними дослідженнями варіантів Качибей — Хаджибей. Дати античного шару залишаються гіпотетичними, середньовічні й імперські — документально щільнішими.
Поширені помилки про стару назву Одеси
Короткі відповіді в пошуку плодять одні й ті самі спрощення. Нижче — ті, що зустрічаються найчастіше, і чому вони підводять.
- «Катерина II заснувала місто на порожньому місці». Рескрипт 1794 року сам називає Хаджибей уже існуючим пунктом. Йдеться про перебудову порту й адміністративне «народження» імперського міста, а не про першу людину на цьому березі.
- «Стара назва Одеси — тільки Хаджибей». Хаджибей — найближчий попередник у XVIII столітті. Коцюбіїв старший у писемній традиції, Джинестра — ще один середньовічний шар, Адес — народна українська форма вже після появи слова «Одеса».
- «Одеса стоїть на античному Одессосі». Античний Одессос локалізують у Варні. Грецьке ім’я перенесли за політичною модою, а не за точним розкопом на Приморському бульварі.
- «Існує указ від такого-то дня: Хаджибей перейменувати на Одесу». Історики неодноразово підкреслювали: окремого юридичного акта з такою формулою не виявлено. Є поява назви в губернському документі 1795 року поруч зі старим іменем.
- «Коцюбіїв і Хаджибей — різні міста в різних місцях». Це фонетичні й політичні маски одного узбережжя. Інша річ — Єні-Дунья як окрема фортифікація того ж комплексу.
- «Назва Одеса пішла від assez d’eau». Гарна світська байка про прісну воду. У серйозній етимології вона не конкурує з грецьким проєктом.
Окрема напівлегенда XIX століття розповідає, ніби селян біля застави били, доки вони не казали «до Одеси», а не «до Хаджибея». Це колоритний анекдот про те, як ім’я насаджували силою канцелярії. Сприймати його як стенограму кожного посту варто обережно: тон джерела публіцистичний.
Де стара назва живе сьогодні: лиман, курорт, таблички
Хаджибей не зник разом із перейменуванням 1795 року. Він лишився в гідронімі. Хаджибейський лиман на північний захід від міста — колишній морський залив, відрізаний пересипом, із лікувальними грязями й санаторною традицією XIX століття. Коли затоку біля порту почали називати Одеською, лиман утримав старе ім’я. Це найпряміший «живий архів» на карті 2026 року.
Другий слід — мова. У словнику Грінченка місто зафіксоване як Адес у чоловічому роді. Чумацькі пісні знають Гадес і Адеси: «пішли наші чумаченьки у Гадеса гуляти», «поїдемо до Адес». Літературна жіноча форма «Одеса» перемогла в нормі, але вулична фонетика довго тримала коротший, жорсткіший варіант.
Третій слід — урбаністика пам’яті. День міста досі часто в’яжуть із 2 вересня 1794 року, датою закладення портових споруд. Водночас постанова Верховної Ради 2015 року оперувала логікою 1415 року як першої писемної згадки. Суперечка дат — це суперечка про те, яку стару назву вважати «метрикою»: литовський порт чи імперський порт.
Практичний маршрут для початківця простий. Лиман і дорога до нього тримають слово «Хаджибей». Центр біля Дюка — зона, де археологія нашаровує грецькі знахідки, середньовічний камінь і османську фортецю. Нова Джинестровська вулиця нагадує про італійські карти. Жодної таблички «тут стояв Коцюбіїв» у сенсі музейного павільйону більшості гостей не потрібно: достатньо читати карту як палімпсест.
Найстійкіша стара назва Одеси в побуті XXI століття — не вуличний вказівник у центрі, а Хаджибейський лиман. Вода пам’ятає довше за адміністрацію.
Чек-лист: як перевірити будь-яку «сенсацію» про ім’я міста
Перш ніж поширювати гучний заголовок, варто прогнати його через короткий список. Він однаково корисний школяреві, гіду й читачеві, який уже втомився від міфів.
- Чи називає джерело конкретний документ — хроніку, рескрипт, губернський акт — чи лише «історики вважають»?
- Яку саме стару назву мають на увазі: Коцюбіїв, Хаджибей, Джинестру чи народний Адес?
- Чи не змішано заснування порту 1794 року з появою слова «Одеса» 1795-го?
- Чи не приписано античний Одессос одеському березі замість Варни?
- Чи відрізняє автор фортецю Єні-Дунья від посаду Хаджибея?
- Чи є в тексті місце для козацького, генуезького й литовського шару, а не лише для імператриці?
- Якщо звучить анекдот (батіг на заставі, assez d’eau) — подано його як легенду чи як факт?
Сім «так» трапляються рідко. Чотири вже відсікають більшість переказів, зібраних за п’ять хвилин у стрічці.
Питання, які люди справді вводять у пошук
Як раніше називалася Одеса найчастіше? У побутовій відповіді — Хаджибей. У повнішій — Коцюбіїв у XV столітті, Хаджибей до 1795-го, з паралельними формами Качибей, Гаджибей, Ходжабай.
Хто придумав назву «Одеса»? Найближче до документів стоїть Адріан Грибовський, який сам приписував собі заміну Хаджибея на Одесу в паперах Катерини II. Мотив назви — грецька мода імперського Півдня, а не особиста поезія імператриці біля прибою.
Чи правда, що Катерина не засновувала Одесу? Вона не поставила перший курінь на дикому березі. За її правління захоплений Хаджибей перетворили на великий порт і дали нову офіційну назву. Будівництво 1794 року реальне; міф «з нуля» — ні.
Чому лиман досі Хаджибейський? Гідронім законсервував ім’я фортеці й поселення. Затоку біля порту перейменували разом із містом, лиман — ні. Звідси ж курортна топоніміка «Хаджибей».
Скільки років місту, якщо рахувати від старої назви? Від згадки Коцюбієва — понад шість століть. Від османської фортеці — кількасот років із перервами. Від імперського порту — від 1794-го. Цифра залежить від того, що вважати містом: порт-попередник, кам’яний замок чи регулярний квартал із біржею.
Імена цього берега не вишиковуються в пряму чергу, наче таблички в музеї. Вони налягають одне на одне, як шари черепашнику в одеському камені: десь проступає Коцюбіїв, десь чітко читається Хаджибей, а зверху блищить вже звична Одеса. Хто бачить лише верхній шар, плутає перейменування із народженням. Хто знімає усі одразу, чує, як одне й те саме місце відповідає різними мовами на те саме море.